Козарі: відмінності між версіями

Перед смертю о. Єремія Ломницький висповідався, відновив монаші обіти, прийняв Святе Причастя і Тайну Єлиопомазання і красно закінчив життя. Похорон відбувася наступного дня, тобто 4 липня вечером де були присутні всі засланці без різниці національності й багато тутешніх жителів.

Ось таким було життя цього ієромонаха, освітлене багатьма християнськими чеснотами, духом глибокої молитви і покори та великою ревністю у проповідуванні Христової віри. Але найбільшою заслугою о. Єремії Ломницького для нашої Церкви і народу є те, що він заснував нове жіноче згромадження Сестер Служебниць НДМ, яке так гарно розвинулося по цілому світі та виконує велику працю для добра нашої Церкви й народу. З приводу відкриття беатифікаційного процесу о. Єремії Ломницького, молімось, щоби Господь прославив його славою Святих в лоні Своєї святої Церкви.

Ісидо́р Шаране́вич (16 лютого 1829, Козарі, повіт Галич — †4 грудня 1901, Львів), галицький історик і громадський діяч москвофільського напрямку, педагог (учитель Перемиської і Львівської гімназій), з 1871 доцент, з 1873 — професор Львівського Університету; дійсний член АН у Кракові, почесний директор Київського Університету; довголітній сеньйор Ставропігійського Інституту у Львові. Під його редакцією 1886 видано І том ювілейного видання на честь 300-річчя Львівського Ставропігійського братства. Почесний член тов. "Просвіта" з 1871 року.

Досліджував переважно історію Галицько-Волинської Руси: найбільша і довгий час найкраща праця «Історія Галицько-Володимирської Руси від найдавніших часів до року 1453» (1863); його історіографічні праці «Die Hypatios-Chtonik als Quellen-Beitrag zur österreichischen Geschichte» (1872), «Kritische Blicke in die Geschichte der Karpaten-Völker» (1871) — цінний вклад в історію Галичини; розвідки про духовенство Галицької Руси, справи церкви на західно-українських землях 16 — 18 ст., про унію, східний патріархат тощо. Інші праці (українською, польською та німецькою мовами) з історії міст Галичини та про давні шляхи. Шараневич вивчав також діяльність українських братств, зокрема Львівського Успенського Братства і був одним з піонерів української археології в Галичині (зокрема розкопів на території Галичини, 1882 — 90). Єдиний мирянин учасник Львівського Синоду 1891.

Один із фундаторів Національного музею у Львові, заклав основу його фондів. Прищепив українській громаді культ музейництва. Зробив в цілому вагомий внесок у розвиток історичної науки Галичини. Наставник видатного українського географа Степана Рудницького.

Мельник Іван Танасійович

Народився у 1927 р. в селі Козарі Рогатинського району Івано-Франківської області, у селянській родині. Був старшим з чотирьох дітей, мав братів Йосипа 1932 р. н., Миколу 1935 р. н. та сестру Анну, яка померла в дитинстві. Закінчив сільську школу. Працював у власному господарстві. Не одружений.