Чуваська мова: відмінності між версіями

За всіма ознаками чуваська мова є однією з '''найдавніших''' тюркських мов взагалі. Для неї характерна монгольська вимова звуків "р" і "л", на відміну від загальнотюркських "з" та "ш". До особливостей також відносять: тенденцію до відкритого кінцевого складу, специфічне закінчення множини ''сем'' (в інших тюркських мовах ''лар''). Довгий час в лінгвістичних колах побутувала думка, що чуваська мова взагалі не є тюркською. Проте детальне вивчення показало, що вона походить від давньо- (4-11 ст.) та старобулгарської (13-16 ст.) мов. Таким чином це єдина вціліла мова цієї підгрупи тюркської мовної групи. За деякими версіями насхожою схожіймовою мові балакалирозмовляли гуни.

У [[Волзька Булгарія|Волзькій Булгарії]], де ця мова була найвживанішою, в якості графічної системи використовувализастосовували [[Орхонська знакова система|Орхонську знакову систему]], згодом — [[арабська в’язь|арабську в’язь]]. Монгольська навала практично знищила всі основні надбання булгарської культури, письмо довгий час не використовувалосьзастосовувалось. В [[ХІХ]] сторіччістолітті завдяки великому чуваському просвітителю Яковлєву з’явилась [[кирилиця|кирилична абетка]] пристосована до чуваської мови.