Вікіпедія

Коренізація: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
→‎Наслідки: стильові правлення
Рядок 8:
Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща) великороси складають не більше 75 мільйонів, решта ж - 65 мільйонів - складають не великоросійські національності" <ref>[http://lib.ru/TROCKIJ/stalin4.txt Сталин / Лев Троцкий. - В двух томах Том 2. - МОСКВА : "ТЕРРА" -- "TERRA", 1990, 1996]</ref>. Щоб схилити представників "неросійських" національностей на свій бік, радянська влада спробувала звернутися до них їхньою мовою.
 
Наприклад, в Україні тих часів більшість більшовиків були представниками міського російськомовного населення. Етнічних українців серед них було дуже мало, майже ніхто не вживав української. Водночас більшість селян були україномовними. До радянської влади вони ставились без особливих симпатій, а часто - ворожо. Опис цієї ситуації знаходимо як у численихчисленних спогадах того періоду (зокрема, в того ж Троцького), так і у художній літературі (на приклад, у повісті [[Антоненко-Давидович Борис|Бориса Антоненка-Давидовича]] "Смерть".<ref>[http://chtyvo.org.ua/authors/Antonenko-Davydovych/Smert.txt Борис Антоненко-Давидович. "Смерть" (Повість). 1927]</ref>).
 
Звісно, за таких умов, логічним було "приручити" непокірні народи: визнати їхню мову, культуру, залучити до державної адміністрації. Крім того, такі міри мали послабити вплив націоналістів - українських, білоруських, кавказьких, середньоазійських та інших.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Коренізація