Георг Гервег: відмінності між версіями

| Роки активності = [[1841]] - —[[1863]]

'''Георг Гервег''' ({{lang-de|Georg Herwegh}}, [[31 травня]] [[1817]], [[Штутгарт]]  — [[7 квітня]] [[1875]], [[Баден-Баден]]) — [[Німеччина|німецький]] революційно-демократичний поет, публіцист і перекладач.

== Біографія ==

=== 1817  — 1848: Доберезневий період ===

Народився в сім'ї шинкаря Людвіга Ернста Гервега та Розіни Катаріни Гервег. Виріс у епоху боротьби південно-німецького лібералізму за конституцію. З 1828 року жив у родичів і відвідував гімназію у Балінгені, був шкільним товаришем Готліба Рау. З 1831 по 1835 відвідував семінарію у монастирі Маульбронн. З 1835 вивчав теологію і право у Тюбінгенському університеті як стипендіат Тюбінгенської богословської семинарії. З 1836 року працював незалежним письменником у Штутгарті, а з 1837  — у журналі Августа Левальда «Європа» та у газеті Карла Груцкова «Телеграф для Німеччини». У 1839 був вимушений емігрувати у Швейцарію, через те, що на маскараді образив офіцера і йому загрожував призив на військову службу.

Втеча привела його спочатку у Еммінсгофен, а потім до Цюриха, де він редагував журнал «Народний дім», а також здружився з членом студентського братства та поетом Августом Фолленом. Влітку 1841  р. вийшла перша частина «Віршів живої людини» (Gedichte eines Lebendigen 1841—1844), що представила собою полемічну відповідь «Листам померлих» Германа фон Пюклера-Мускау і миттєво зробила його знаментим.

1843  р. Гервег переїжджає до Парижа і ще раз зустрічається там з Карлом Марксом та Михайлом Бакуніним. Крім того, він знайомиться з Женні Маркс, Мозесом Гессом, [[Жорж Санд]], [[Віктор Гюго|Віктором Гюго]], Ламартіном, [[П'єр-Жан Беранже|Беранже]], Карлом Фохтом та іншим відомими інтелктуалами його часу. У 1844  р. виходить друга частина «Віршів живої людини», де відсутня динаміка першого тому і окреслені республіканські тенденції автора.

=== 1848  — 1875: Березнева революція. Захоплення соціалізмом ===

Після паризької Лютневої революції 1848  р. Гервег став президентом Республіканського комітету та головою Німецького демократичного легіону.

Незважаючи навсіна всі заперечення та поради Карла Маркса й Фрідріха Енгельса, він з маленьким озброєним військом радикал-демократичних повстанців поспішив на допомогу до Фрідріха Хекера в Баден під час Березневої революції. 27 квітня 1848  р. Німецький демократичний легіон був розбитий вюртемберзькими військами біля Шопфхайма. Добровольчі загони Фрідріха Хекера, так звані взводи Хекера, були розбиті й переслідувані за неділю до цього біля Кандерна у Шварцвальді. Після цієї поразки Гервег був вимушений знову тікати, і знову втеча привела його до Швейцарії.

Поразку революції 1848 г. Гервег сприйняв як крах усіх своїх сподівань та ідеалів, але продовжив у своїй власній творчості традиції демократичної літератури 40-х рр. У поезіях, статтях та фейлетонах викривав європейську реакцію. На прохання Ф.Лассаля у 1863  р. створив гімн для "«Всезагального німецького робітничого руху"», будучи під впливом «Пісні до британців» [[Шеллі Персі Біші|Шеллі]]. Також перекладав твори Ламартіна та [[Вільям Шекспір|Шекспіра]] на німецьку мову.

Останні роки життя Георг прожив у [[Берлін]]і, а помер 7 квітня 1875  р. в Баден-Бадені.

== Творчість ==

Як художник Гервег, разом з Гейне та Фрейлігратом,  — один з видатних політичних поетів Німеччини. Форма «Віршів живої людини», на відміну від стилю «Молодої Німеччини», наближається до класицизму, але містить елементи німецької народної пісні. Найхарактерніші риси творчості Гервега  — революційний темперамент, наповненість ідеологією, політичними гаслами дня.

* [http://www.liestal.ch/de/portrait/ Two photos of Georg Herwegh memorials at Liestal, Switzerland] {{ref-de}} (search - — ''Suchen'' - — for “Herwegh”«Herwegh»)

* [http://www.zeno.org/Literatur/M/Herwegh,+Georg| Праці Георга Гервега] {{ref-de|}}