Лютпранд: відмінності між версіями

'''Лютпранд''' (†[[744]]), король [[лангобарди|лангобардів]] ([[712]]—[[744]]), син короля [[Анспранд|Анспранда]]. Найбільше відомий [[Дарунок в Сутрі|Передачею в дарунок Сутрі]] та своїм довгим правлінням.

 

На початку свого правління Лбтперт підтримував тісні стосунки з [[Теодо I]],[[герцог Баварський|герцогом Баварським]], який надав допомогу його батькові [[Анспранд|Анспранду]] в [[702]]. Лютпранд одружився на представниці роду Агілольфінгів - Гунтруді. Стержнем політики Теодо був опір завойовницьким планам франкських мажордомів.

 

Після смерті Теодо у [[717]] чи [[718]] зв'язки з Агілольфінгами ослабли. Пізніше Лютпранд навіть захопив кілька баварських замків.

 

Спочатку Лютпранд підтримував мирні відносини з [[Равеннський екзархат|Равеннським екзархатом]]. Поте у 726 [[візантійські імператори|візантійський імператор]] [[Лев III Ісавр|Лев III]] видав перший зі своїх указів щодо заборони ікон (див. [[іконоборство]]. [[Папа Римський]] [[Григорій II]] наказав вірним чинити опір іконоборцям, після чого візантійський герцог [[Неаполь|Неаполя]] Ексілірат був убитий натовпом у той час, коли він намагався виконати наказ імператора про знищення ікон. Лютпранд використав ці чвари для захоплення візантійських земель в [[Емілія|Емілії]]. У [[727]] він пертнув [[По]] та захопив [[Болонья|Болонью]], [[Осімо]], [[Ріміні]] і [[Анкона|Анкону]]. Йому вдалось заволодіти [[Класіс|Класісом]], морським портом [[Равенна|Равенни]], але саму Равенну йому не захопив. Равенна здалась Лютпранду лише у [[737]].

 

У 713—719 розпочались перші напади [[маври|маврів]] з [[Балеарські острови|Балеарських островів]] на [[Корсіка|Корсіку]]. Лютпранд, як християнин і захисник християнства у 725 декларував взяття Корсіки під владу лангобардів.

 

 

Після смерті папи Григорія III (741) його наступником був обраний [[Захарій]], Лютпранд після тривалого мирного правління помер у 744.