Вищу освіту здобув у [[Петербургський_університет|Петербургському університеті]] на юридичному факультеті, після чого працював у палаті державного майна на [[Чернигівська_губернія|Чернігівщині]]. Після цього він займає ще низку громадських посад і врешті стає членом чернігівського комітету з поліпшення життя селянства. Ще під час роботи у палаті державного майна Галаган виявив прихильність до селянства як верстви, організувавши допомогу постраждалим від неврожаю, а у 1850-х роках заявляє про себе як про активного прихильника скасування кріпацтва, внаслідок чого його у [[1858]] році запрошують до «редакційної колегії», яка працювала над підготовкою майбутньої селянської реформи. Його послідовний захист прав селянства спричинив чимало конфліктів з місцевими поміщиками <ref>І.Ф. Павловський Полтавці. Ієрархії, державні і громадські діячі – Харків, 2009 (рос.)</ref>. В подальшому Григорій Галаган неодноразово займав посади у різних комісіях, які працювали над проектами рішення «селянського питання», виступаючи з позицій повного звільнення вчорашніх кріпаків від залишків феодальних тягарів та громадянських обмежень.
Із [[1865]] р. — [[земства|земський]] діяч-[[меценат]]: за його ініціативою й при його матеріальній підтримці відкрито гімназію в [[Прилуки|Прилуках]] ([[1874]]) й багато народних шкіл — а також [[Колегія Павла Ґалаґана|колегію]] (названу іменем його передчасно померлого сина Павла) в Києві ([[1871]]). Матеріально підтримував журнал «[[Киевская Старина]]».
