Мамелюки: відмінності між версіями

Перші мамлюки служили [[Аббасидський халіфат|Аббасид]]ським [[халіф]]ам (султанам) в кінцінаприкінці 9го століття ву [[Багдад]]і. Мамлюцтво було подальшим розвитком попередньої системи гулямства (ар. "гулям" - раб) , впровадженої халіфом [[аль-Му'тасім]]ом, тобто перетворення військовополонених на варту халіфа. Ця система припинила своє існування після заворушень і вбивства 4х каліфів підрядпоспіль у 860-х роках, і на її основі була створена система мамлюцтва. Головна різниця полягала в тому, що мамлюки набиралися з дітей і отримували ісламську освіту. Аббасиди набирали їх з Причорномор'я - [[Черкесія]], [[Грузія]], а також Великого Степу, зокрема степів півдня України і Росії. До мамлюків потрапляли діти, продані в рабство бідними родинами степовиків або украдені работоргівцями - грецькими, римськими, тюркськими, арабськими та ін.

У зв'язку з поширеній серед сучасних істориків думці про те, що народи степу тих часів були тюркомовними, стверджуєтьсяВважається, що основнупереважну частину мамлюків складали люди тюркського і кипчацького походження (відомі як [[половці]]). Питання мамлюків ззі слов'яномовних племен досі не досліджено. Слід звернути увагу також на те, що мамлюцтво має спільні риси з іншими військовими утворенням тих часів - Римської Імперії (війська з рабів-варварів), Візантії, Монголо-Татарської Імперії і Золотої Орди (набір у військо в ранньому віці і на все життя, навчання верховій їзді, постійне життя в таборах), Османська Імперія (назви "мамлюк" і "яничар" виражали схожі поняття в різних її краях). Елементи тієї самої структури простежуються і в організації козацького війська до XVII ст. (а в деяких рисах і до XIX ст.).

Мамлюцтво давало правителям війська, які не були пов'язані з існуючою структурою влади. Місцеві воїни часто були більш віддані своїм місцевим старійшинам (шейхам), сім'ям або знаті, ніж султану чи халіфу. Якщо якийсь вождь виступав проти правителя, часто було неможливо справитися з ним, не викликавши незадоволення знаті. Мамлюки були чужинцями, повністю залежними від правителя, і тому були йому більш віддані.

Після підготовки вони переставали бути рабами, але були зобов'язані служити султану. Султан тримав їх як зовнішню силу, проти місцевих заворушень. Султан міг їх відправити ву будь-який куточок тогочасного світу, навіть на Іберійський півострів.

Султани мали найбільше число мамлюків, але інші еміри могли також могли мати свої війська. Багато мамлюків виросталивиростало до високих позицій в імперії, в першу чергу в армії. На початку їхїхній статус був неспадковим, і сини не могли наслідувати їх батьків. Але з часом, ву таких місцях, як Єгипет, мамлюцькі сили були пов'язані з місцевою владою і отримали великий вплив на владу.