Окситано-романські мови: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
TXiKiBoT (обговорення | внесок)
м стильові правлення
Рядок 27:
Юрій Коряков в «Атласі романських мов»<ref>[http://commons.wikimedia.org/wiki/Image:Romance-lg-classification-ru.png Koryakov Y.B. Atlas of Romance languages. Moscow, 2001]</ref> класифікує каталанську як '''перехідну між південно-галло-романськими''' (окситанською та гасконською) '''та іберо-романськими''' (іспанською, арагонською, галісійсько-португальською, астурійсько-леонською), що разом входять до '''західно-романської підгрупи''' групи романських мов (разом з галло-романськими та північноіталійськими).
 
Ч. Тальявіні<ref>[http://books.google.fr/books?id=hMdz09HGd8kC&pg=PA123&lpg=PA123&dq=Classifications+differentes+de+la+langue+catalane&source=web&ots=GvnUvjFi3s&sig=is_7VbmjyjkIOzQ4UZBO6MosOzE&hl=fr&sa=X&oi=book_result&resnum=4&ct=result#PPA126,M1 У книзі «Vers les sources des langues romanes», Eugeen Roegiest, стор. 126]. {{ref-fr}}</ref> для класифікації романських мов пропонує географічний принцип, у відповідностівідповідно до якого каталанська мова займає '''проміжну позицію між галло-романськими''' (французькою, рето-романською та окситанською мовами) '''та іберо-романськими мовами''' (іспанською та португальською), будучи «поворотною мовою» ({{lang-fr|une langue pivot}}).
 
[[Зображення:Cat-it.jpg|міні|праворуч|258пкс|''Порівняння лексики каталанської та італійської мов з іншими романськими мовами, за Вітольдом Маньчаком.'']]
 
У [[1991]] р. Вітольд Маньчак ({{lang-pl|Witold Mańczak}}) запропонував класифікувати неолатинські мови у відповідностівідповідно до кількості лексичних одиниць у текстах, які збігаються (таким чином враховується як існування однакових слів у різних мовах, так і частотність їхнього вживання)<ref>[http://www.tidsskrift.dk/visning.jsp?markup=&print=no&id=94287 Nouvelle classification des langues romanes, par Witold Manczak, in Revue Romane, Bind 26, 1991 р., 1]</ref>. Таким чином можна визначити, наскільки лексичні системи окремих мов наближені одна до одної.
 
За цією методикою, італійська мова, у порівнянні з іншими романськими мовами, зберігає найбільшу кількість слів латинського походження, тобто спільних слів для різних неолатинських слів: