Вікіпедія:Транслітерація японської мови українською абеткою: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
SamOdin (обговорення | внесок) Порожній розділ все одно ніякої користі не приносить |
SamOdin (обговорення | внесок) Накидав з Бондаренка |
||
Рядок 8:
Однак, якщо слово давно увійшло до української мови і/або є у академічних словниках, то використовується словникове написання. Наприклад, Токіо, Кіото, суші, банзай. У сумнівних випадках, слід звертати увагу на написання японських слів в авторитетних виданнях, зокрема, наукових україномовних журналах, журналі «[[Всесвіт (журнал)|Всесвіт]]».
== Практичні правила транслітерації ==
Оскільки система Поліванова розроблялася для російської мови при використанні її в українській виникають певні розбіжності. У [[1999]] році доктором філологічних наук [[Бондаренко Іван Петрович|Бондаренко І. П.]] система Поліванова була адаптована до українських реалій<ref>''Бондаренко І. П.'' Транскрипція японської лексики літерами українського алфавіту // Записки з українського мовознавства (Opera annua in linguistica Ukrainiana) (Збірник наукових праць ОДУ). – Випуск 7 (Fascicullum 7). – Одеса: ОДУ («Астропринт»), [[1999]]. – С.77-88</ref>.
===Основні положення===
*За своєю вимовою японські приголосні [g] і [g’] дуже близькі до українського задньоязикового дзвінкого [ґ], тому й позначати їх у практичній транскрипції японських слів необхідно відповідною літерою українського алфавіту: [''ґенґоґакуся''] – мовознавець; [''ґьогьō''] – рибальство.
*Приголосний звук [y] на початку складу (слова) перед [о] та [о:] слід передавати українською літерою «й», оскільки його вимова в цьому випадку практично повністю збігається з вимовою аналогічного звука [й] в українській мові: [''йокоґіру''] – перетинати; [''ойоґу''] – купатися; або ж літерами «я» та «ю», якщо [у] знаходиться у позиції перед голосними [a], [a:] та [u], [u:]: [''яхарі''] – також; [''хаяку''] – швидко; [''ю:яке''] – вечірня зоря; [''фую''] – зима.
*Для позначення твердого приголосного [n] і роздільної (з невеликою паузою) вимови наступного звука (голосного чи [у]) можна використовувати апостроф або дефіс: [''дзен-ей/дзен'ей''] – авангард; [''кен-і/кен'і''] – авторитет. В статтях Української Вікіпедії у цьому випадку використовується саме апостроф: [[Тіон'їн]], [[Тен'ен]], [[Тен'о]].
*Японські приголосні [t(ts)(ch)] та [t:(ch:)] передаються українською літерою «т»: [''таікьо''] – відступ; [''теттеі''] – послідовність, [''омотя''] - іграшка. Виняток треба робити лише для звукосполучень [t(ts)] + [u] і [h(f)] + [u]: [''цуйоĭ''] – сильний, [''мацу''] – сосна, [''фӯфу''] – подружжя; [''хіфу''] – шкіра.
*Японські приголосні [s’(sh’)], [s’:(sh’:)], [z(j)] варто завжди передавати на письмі літерами с (сь, ссь) і дз, оскільки український приголосний звук [с’] й африкат [дз] за своїми акустичними ознаками значно ближчі до вимови зазначених японських приголосних.
*Японський приголосний звук [w], який вимовляється лише в позиції перед голосним [а], для того, щоб відрізняти його від редукованого голосного [u], слід передавати літерою «в»: [''вакару''] – розуміти; [''кава''] – ріка
*Транскрипція решти японських приголосних звуків [k], [d], [n], [p], [b], [m], [r], як і дифтонгів [an], [en], [on], [in], [un] передаються відповідними буквосполученнями української мови: ''к, д, н, п, б, м, р'' та ''ан, ен, он, ін, ун''.
== Примітки ==
{{reflist}}
| |||