Њ: відмінності між версіями

{{Кирилиця

|Заголовок=Літера Њ

}}

'''Њ, њ (Nje)''' — [[кирилиця|кирилична]] [[літера]], 17-та літера [[сербська абетка|сербської]] та 18-та літера [[македонська абетка|македонської]] кириличних абеток. Позначає [[твердопіднебінний носовий приголосний]] [ɲ], наближений до м'якого [н']. Сама літера є [[Лігатура (типографія)|лігатурою]] '''Н''' та '''Ь''', яку запропонував [[Вук Караджич]] у своїй граматиці ''«Писменица сербскога їезика по говору простога народа»'' (Відень, 1814 [репринт: Краљево: ГИРО «Слово», 1984]). На думку Караджича, сербська літера [[Ћ|«дерв» (Ћ)]] є поєднанням '''Т''' і '''Ь''', тож він за цим зразком створив букви '''Њ''' та '''[[Љ]]'''. Щоправда, лігатури '''Њ''' та '''Љ''' траплялися й раніше, але не як окремі літери.

Існування особливих літер саме для '''Љ''' та '''Њ''' не випадкове: в [[південнослов'янські мови|південнослов'янських мовах]] з давніх часів лише деякі приголосні могли бути м'якими (або твердими). Найчастіше «змінна м'якість» була властива саме '''Л''' та '''Н'''. В давнину цю м'якість передавали або дужкою над літерою, або гачком справа зверху (що утворювало символи, схожі на поєднання '''ЛГ''' / '''НГ'''), або (згодом, в [[босанчиця|босанчиці]]) диграфами на романський лад: '''ЋЛ''' і '''ЋН''' (чи навіть '''ѢЛ''' та '''ѢН''').

 

Літеру '''Њ''' використовують також у сучасних кириличних абетках [[Ітельменська мова|ітельменської]] та [[Удегейська мова|удегейської мов]].

 

{| class="standard"

! [[Кодування]]

 

== Див. також ==

 

{{DEFAULTSORT:Н}}

[[th:Њ]]

[[tr:Nje]]

[[xal:Њ үзг]]

[[zh:Њ]]