Нефридії: відмінності між версіями

Протонефридії складаються з одного або декількох розгалужених канальців [[ектодерма|ектодермального]] походження кінці яких з боку порожнини тіла замкнені кінцевою клітиною з пучком [[війка|війок]] («променева» клітина) або з одним чи декілька [[джгутик]]ами (соленоцит). Через спеціальні клітини − циртоцити − здійснюється фільтрація на замкненому кінці. Рухи війок або джгутиків сприяє постійному току рідини з оточуючого середовища до внутрішньоклітинного капілярного каналу, в якому утворюється [[сеча]]. Канальні впадають у головний канал, який відкривається зазвичай у зовнішнє середовище 1−2 або декількома порами. У [[сисуни|сисунів]], [[коловертки|коловерток]] та деяких інших тварин протонефридії відкриваються у [[сечовий міхур]], який володіє скоротливими стінками, у [[скребніакантоцефал]]вів та [[приапуліди|приапулід]] − у статеві протоки. <ref>Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М.С. Гиляров. − М. : Сов. энциклопедия, 1986. − 831 с.</ref>