Петропавловськ: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м робот додав: et:Petropavl |
Xqbot (обговорення | внесок) м r2.5.2) (робот змінив: pl:Pietropawłowsk (Kazachstan); косметичні зміни |
||
Рядок 22:
}}
'''Петропавловск''' ({{lang-kz|Петропавл}}) — місто в північному [[Казахстан]]і, біля кордону з [[Росія|Росією]], в 278 км. на захід від [[Омськ]]а. Населення 203,4 тис. осіб (1999). Місто було засноване в 1752 як російська [[фортеця]], розширююча російський вплив на кочових казахських територіях. Петропавловськ був важливим центром торгівлі [[шовк]]ом і [[килим|килимами]] до [[Жовтнева революція|Жовтневої революції]] 1917.
== Історія міста ==
Петропавловськ розташований в південно-західній частині [[Західно-Сибірська низовина|Західно-Сибірської низовини]], на правому березі р. [[Ішим]], він виник в 1752 р. як військова фортеця [[Ново-Ішимська оборонна лінія|Ново-Ішимської оборонної лінії]] Російської держави на півдні Сибіру.
У 1740 рр. царський уряд схвалив проект створення нової лінії військових зміцнень, на південь від колишньої [[Ішимська оборонна лінія|Ішимської лінії]], довжиною 558 км. — від урочища Зверінна Голова (на р. [[Тобол]]) до [[Омськ|Омської фортеці]] (на р. [[Іртиш]]).
[28 лютого Сенат, обговоривши зовнішньополітичне становище, що склалася на Західно-Сибірських кордонах у зв'язку із спустошливими набігами джунгар на кочових казахів, визнав необхідним терміново почати будівництво Ново-Ішимської оборонної лінії, відомої пізніше під назвою Горькой.
У червні 1752 р. до урочища на р. Ішим рушила експедиція, що складалася з драгун Луцького полку, піших солдатів Нотебурзького полку і батальйону Вологодського драгунського полку. Майже 2 тисячі людей. Біля невеликого бору, розташованого проти заплавного оз. [[Бабашево]], драгуни переправилися на правий берег Ішима. Два круті яри, що обмежували будівельний майданчик, виходили до Ішима і разом з урвистим берегом широкої (до 47 м) річки створювали природну перешкоду ворогові. Експедиції належало в короткий термін побудувати велике зміцнення [[Фортеця Св. Петра|святого Петра]] і два малих — фортеці Полуденну і Лебяж'ю, а між ними 8 редутів. Враховуючи швидке настання холодів, вирішили зміцнення будувати дерев'яні.
[[Фортеця Св. Петра|Фортеця]] на Ішимі мала форму правильного шестикутника площею біля 2-х гектарів. По кутах його на рівній відстані розташовувалися бастіони, сполучені між собою крутинами. Загальна довжина фортечної огорожі складала більше 1,3 км. У бастіонах розміщувалися гармати, усередині фортеці — казарми, стайні, офіцерські будинки, гарнізонна церква, пороховий льох і ін. приміщення. Важкі роботи виснажували солдатів і козаків, також погане харчування і ранні холоди. Люди хворіли, багато хто вмирав, почастішали втечі. Казахське населення відносилося до будівництва позитивно, прагнучи встановити дружні взаємини з росіянами.
На початку жовтня випав сніг і роботи були зупинені. У зміцненні залишилися окрім офіцерів 50 драгун і 40 солдатів. У важких зимових умовах невеликий гарнізон забезпечував постійне спостереження за степом, стежив, чи не подаються сигнали лиха з довколишніх редутів. Сухарі і коржики та квас були основною їжею драгун і солдат. З Росією фортецю зв'язував ланцюжок поштових станцій. Весной [[1753]] р. будівництво поновилося.
Необхідність в хлібі і фуражі сприяла заселенню селянами земель довкола фортеці. Солдати і драгуни теж мали право будувати власні будинки поза фортецею. Найзручнішим місцем для цього було Підгір'я. Поступово тут, тіснившись до річки, зростали вулиці. В цілях безпеки передмістя було обнесене огорожею. В'їзд і виїзд з нього охоронявся спеціальними караулами. У 1759 р. у фортеці відкрилася перша школа для солдатських дітей.
Як і інші укріплені пункти в Сибіру, фортеця св. Петра і Павла посилювалася у військовому відношенні: збільшувався гарнізон, дерев'яні стіни і бастіони замінювали земляними. Перебудовані казарми, споруджений «посольний будинок» для прийому представників Коканду. По вказівці Сенату для робіт використовувалися колодники, засланці до Сибіру на каторгу (до 100—300). У 1772 р. при фортеці були вже два передмістя: нагірна частина і підгір'я. Зростав купецькийпрошарок, оскільки фортеця ставала великим політичним і економічним центром Пріішим'я. Тут сходилися торгівельні шляхи з Росії і Середньої Азії.
[[
Для зв'язку мешканців з лівобережжям Ішима в 1781 р. на місці поромної переправи був побудований міст. У 1784 р. почалося будівництво [[мечеть|мечеті]].
У XIX столітті, зберігаючи своє військово-стратегічне значення, місто перетворилося на центр торговельно-економічних зв'язків і духовних контактів казахського і російського народу. Під час війни з Наполеоном городяни і селяни двічі відправляли рекрутів і добровільно пожертвували на захист Вітчизни близько 30 тис. крб.
1815 р. побудована Покровська церков.
Герб повітового міста Петропавловська (Тобольської губернії) затверджений 7 вересня 1842 роки (законом № 16351): У верхній половині щита герб Тобольський. У ніжній «в срібному полі на горі верблюд, пов'ючений двома пакунками напереваги і ведений за мотузок азіатцем».
11 травня 1849 р. спалахнувша пожежа винищила 450 будинків. Після цього почалася нова забудова по затвердженому царем плану. Автором плану був архітектор Черненко, який не врахував особливості грунтів і рельєфу і Підгір'я не раз тонуло у весняні паводки.
Рядок 83:
[[nn:Petropavlovsk]]
[[no:Petropavlovsk]]
[[pl:Pietropawłowsk (Kazachstan)]]
[[pt:Petropavl]]
[[roa-rup:Petropavl]]
| |||