|
1880 р. відкрито єпархіальну семінарію, 1895 р. дяківсько-учительську семінарію, 1936 р. греко-католицьку гімназію у Пряшеві; єпископ Ґойдич спровадив чернечі чини і згромадження ([[Редемптористb|Редемптористів]], [[Василіян]]и та сестер Служебниць; сс. Василіянки діяли в єпархії від 1922 p.). У 1920-их pp. у наслідок релігійної боротьби невелике число греко-католиків перейшло на православіє (1930 р. — 6 парохій з 7 000 вірних).
Через воєнні події та зміни державних кордонів 1939 р. у межах тодішньої Словацької Республіки опинилося близько 80 парохій Мукачівської єпархії, що їх [[Ватикан]] зформувавсформував в окрему Апостольську адміністрацію та підпорядкував юрисдикції Пряшівського єпископа. Знову після 1945 p., по відновленні [[Чехословаччина|Чехо-Словаччини]], греко-католики з Чехії і Моравії були підпорядковані Пряшівському єпископу. Т. ч. 1948 р. під юрисдикцією пряішвськогопряшівського єпископєпископа перебували: Пряшівська єпархія (143 700 вірних), Мукачівська адміністратура (80 600) та адміністратура Чехії і Моравії, очолена празьким парохом (68400; Празька і Брненська парохії та 15 — 18 місійних станиць), разом 292 600 (дані за «Шематизмом Пряшівської єпархії» на 1948).
28.4. квітня 1950 на т.так зв.званому Пряшівському синоді, під тиском комуністичної влади, Греко-Католицька Церква в Чехо-Словаччині була примусово скасована, монастирі ліквідовані, обидва єпископєпископи ув'язнені, духовенство здебільшого вивезене до концентраційних таборів, а вірних оголошено православними. Тоді московський патріарх на території Чехо-Словаччини заснував 4 православні єпархії: Празьку архієпархію, Брненсько-Оломоуцську, Михайлівецьку (з парохом кол. Мукачівської адміністратури) та Пряшівську (зв іст.історичних її кордонах); з 23.11. листопада 1951 вони творять т.так зв.звану Автокефальну Православну Церкву ЧССР ([[ЧСПЦ]]), що її очолив росіянин Елевферій Воронцов, призначений московським патріархом; а потім — митрополит [[Доротей Филип]] (з 1964 по 1999 рр.), уродженець Закарпаття.
Під час чехо-словацької лібералізації 13.6. червня 1968 уряд дозволив на відновлення Греко-Католицької Церкви у ЧССР. Тоді впродовж року з 246 православних парохій на Пряшівщині до неї повернулося 204 парохії та 69 священників. Єпископ Гонко, якому єпископ Ґойдич (помер 1960 р. у в'язниці) передав керівництво П.Пряшівською е.єпархією, повернувся до Пряшева, однак група словацьких греко-католицьких священників, що згуртувалася у т. зв. Дійовому Комітеті Греко-Католицької Церкви (Akčný výbor), з осідком у Кошицях (його очолив свящ. І. Мурин), усунула єпископ Гопка від адміністрування єпархією і виклопотала в Римі словацького «ординарія» в особі одного з своїх чл.членів — о. І. Гірки, який перебрав управління П.Пряшівською е.єпархією 2.4. квітня 1969. Згадана група далі повела сильну кампанію за словакізацію Греко-Католицької Церкви й обряду, висунувши гасло: «ВсіУсі греко-католики словаки». В наслідок цього багато греко-католиків і навіть деякі словацькі села повернулися до Православної Церкви, де зберігають церковно-словянську мову й східний обряд. Теперішня чехо-словацька влада відкладає призначення гр.-кат. єп., не дозволяє відкрити єпархіальну семінарію і не повертає гр.-кат. єпархілльнихєпархіальних установ.
== Література ==
|
