Західне Франкське королівство: відмінності між версіями

'''Західне Франкське королівство''' - держава на території нинішньої [[Франція|Франції]], що утворилася в результаті поділу [[Франкська імперія|Франкської імперії]].

 

 

Таким чином, споконвічні землі франків (і багато інших території) опинилися у Лотара і Людовика Німецького. Карлу Лисому дісталася колишня територія [[Галія|Галії]], де завойовники-франки становили незначну меншість населення (Виключенням було [[Фландрія (графство)|графство Фландрія]], де франків було майже стільки ж, скільки і корінних жителів). При цьому франки стали військовим прошарком, що перетворилася потім в стан феодалів. Основну масу населення становили [[гали]], також проживало деяка кількість нащадків [[римляни|римлян]]. На той час і ті, й інші розмовляли мовою [[Романські мови|романської групи]], близької до [[латина|латини]]. (Питання про ступінь близькості до латини кельтської мови - стародавньої початкової мови галів - залишається дискусійним.) Гало-романське населення становило селянство і більшу частину духовенства. Лише у Фландрії і [[Герцогство Лотарингія|Лотарингії]] (частина якої з містом [[Верден]]ом з 870 року деякий час теж входила до складу королівства) більшість франків увійшло до складу селянства. Мова франків належала до [[германські мови|германської групи]], але вона не мала писемності. Грамотні франки писали латинською мовою. Християнство вони також сприйняли за посередництвом місцевого гало-романського населення. Все це сприяло тому, що вже до моменту розділу імперії основна маса галльських франків втратила рідну мову і перейшла на мову, яка в той час називали «романською», а тепер - [[давньофранцузька мова|давньофранцузькою]]. Фактично це була мова гало-романського населення, до якого увійшло на диво мало франкських слів. Лише вища аристократія знала всі три мови - латинську, франкську і «романську».

 

 

Надалі асиміляція франків гало-романським населенням призвела до виникнення французької народності. Слово ''Français'' (французи) спочатку означало «франкські» (наприклад, ''les rois français'' - франкські королі, ''les tributaires français'' - франкські піддані (галли)). Потім французами стали називати всіх жителів області навколо Парижe (нині регіон [[Іль-де-Франс]]), і лише потім - жителів усього королівства. У нинішній французький мові до 50% слів запозичено з германських мов (в основному, англійської та німецької), але частка слів, запозичених безпосередньо з франкської, незначна. Тим не менш, деякі популярні французькі імена походять від франкських королів: Шарль (Карл), Анрі (Генріх), Луї (Хлодвіг, Людовік). Від франків походить і нинішня назва країни - Франція.