Гестія: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Habibul (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
мНемає опису редагування
Рядок 35:
'''Гестія''' ({{lang-el|Εστία}}) — дочка [[Кронос]]а й [[Рея|Реї]], сестра [[Зевс]]а, [[Посейдон]]а, [[Аїд]]а, [[Деметра|Деметри]] та [[Гера|Гери]], богиня [[вогонь|вогню]], покровителька домашнього вогнища, ніколи не залишала [[Олімп]]у.
 
[[Посейдон]] і [[Аполлон]] домагалися її руки, але вона вважала за краще залишитися незайманою і жити у свого брата Зевса<ref> Гимны[[Гомерівські Гомерагімни]] IV 21-25 </ref>. Її зображення було в афінському Прітанеї<ref> Павсаний[[Павсаній]]. ОписаниеОпис ЭлладыЕлалди I 18, 3 </ref>. Її статуя край дороги в Фессалії <ref> Вакхилид[[Вакхілід]]. ЭпиникииЕпінікії XIVb 4 </ref>. Заснувала місто Кносс<ref> Лактанций[[Лактанцій]]. БожественныеБожественні установлениянастанови I 11, 46 </ref>.
 
Вона дала обітницю зберігати дівоцтво і не мала власної родини, хоч сама стояла на сторожі сімейного добробуту, щастя. Гестію шанували в кожному домі і в кожній святині, в усіх молитвах називали її ім'я. Під її захистом були діти, сироти й молода сім'я. Досить було прибульцеві, гостеві чи втікачеві, коли він не мав певності, що його гостинно зустрінуть, доторкнутися до краю вогнища, і з цієї миті вважалося, що він перебуває під захистом богів.
 
У кожному місті пломенілопалало священне вогнище Гестії. Коли хтось виїздив із дому, то просив Гестію допомогти йому щасливо повернутися до рідного порога; коли повертався, вітав її подячною молитвою. Люди, які засновували нові колонії, брали з собою полум'я з вогнища Гестії як символ єдності з рідним містом. У [[Стародавній Рим|Римі]] Гестію ототожнювалася з [[Веста|Вестою]].
 
До нашого часу зберігся вислів «родинне (домашнє) вогнище».