Зачарована Десна: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 9:
Не менш живим постає батько - в убогому одязі та з великим духовним багатством і високою культурою мислення, якого Сашко і поважав і любив, але часом плакати хотів, як бачив того у [[дрантя|дранті]]. «З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіятелів - він годився на все». І коли говорити про духовну велич людини, то важко знайти кращий приклад. Ось серед яких людей зростав малий Сашко, якому судилося стати великим [[художник]]ом - [[письменник]]ом та [[кінорежисер]]ом.
Добре відчувається у повісті й спадкоємність [[покоління|поколінь]], адже «сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє». Батько пояснює малому Сашкові «хто ми», згадуючи [[козацтво]]. Дівочі [[Колядки|колядки]] переплітаються з народними думами про героїчну боротьбу українського народу з турками і татарами. Свої моральні принципи старі передають молодим. Дід Семен говорить Сашкові, що за кожне пошанування старої людини якийсь гріх з душі знімається. Батько і дід беруть хлопця на [[Сіножаті|сінокіс]], помалу привчаючи до праці. «...Ношу дрова до [[курінь|куреня]], розводжу вогонь, картоплю чищу, ожину збираю косарям до горілки»,- згадує [[Олександр Довженко|Довженко]]. Символічно звучить розповідь про те, як в одну ніч у Сашка померла прабаба і народилася сестричка: на зміну старому приходить нове. Проблему зв'язку поколінь Довженко з притаманним йому [[гумор]]ом розв'язує навіть у розповіді про собак - Пірата старого і Пірата молодого.
== Зачарована краса духовності ==
| |||