Михайло Сльозка: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Aeou (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Сльозка Михайло''' (? — † [[1667]]) — львівський друкар і видавець, член [[Львівське Успенське Братство|Львівського Успенського Братства]] (з [[1633]]), спершу підмайстер, з 1634 управитель його друкарні.
З [[1638]] р. мав власну друкарню ([[1643]]—[[1651]] — працював і для Братства), у якій друкував церковнослов'янські (бл. 20), польські і латинські книги. З 42 відомих найважливіші: «Апостол» ([[1639]]) з передмовою Сльозки і численними заставками майстра Іллі та ін., «Тріодь цвітна» ([[1642]]), твори І. Ґалятовського — «Ключъ разумЂнія» ([[1663]], [[1665]]) і «Небо новое» ([[1665]]), латинські кн. С. Окольського про київських і чернігівських єпископів та ін.
Перший в Україні видав книги мініатюрного формату: «Молитви і часослов» ([[1642]]) і «Псалтир» ([[1667]]).
Рядок 9:
Видання Сльозки відзначалися старанним оформленням і великим мистецьким смаком.
Помер Сльозка [[1667]] р., але коли саме, не знаємо,— документ з [[2 серпня]] 1667 р. кличе його вже небіжчиком. По смерті Сльозки з ним трапилась дуже прикра подія: він був ще [[1646]] р. відлучений від церкви, а тому ніхто не захотів його ховати, і тіло небіжчика лежало аж 14 днів без погребу. І тільки коли митрополит Київський Антоній Винницький зняв прокляття, Сльозку поховали.
Перед своєю смертю Сльозка наказав своїм наслідникам, щоби вони видали Братству з його маєтку 1500 злотих, але це з волі своєї в духівницю не записав, а тому наслідники й не виконали її,— подарували лише трохи книжок, на суму коло 120 злотих. Але Іван Сльозка (син?) подарував [[1667]] р. якийсь грунт до церкви св. Іоана
| |||