Кедрин-Рудницький Іван: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Олюсь (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
|||
Рядок 1:
'''Кедрин Іван ''' (''справжнє прізвище:'' Рудницький; *[[22 квітня]] [[1896]], [[Ходорів]] — †[[4 березня]] [[1995]], [[Нью-Джерсі]] [[США]]) — український політичний діяч і журналіст.▼
Навчався у гімназіях [[Бережани|Бережан]] і [[Львів|Львова]]. З [[1915]] як вояк австрійської армії брав участь у бойових діях [[Перша світова війна|Першої світової війни]]; у [[1916]] потрапив у російський полон: відбував його у таборі в Забайкаллі. Після [[Лютнева революція|Лютневої революції]] [[1917]] в Росії переїхав у [[Київ]], де працював в українських державних установах освіти. Згодом вступив до
▲'''Кедрин Іван ''' (''справжнє прізвище:'' Рудницький; *[[22 квітня]] [[1896]], [[Ходорів]] — [[4 березня]] [[1995]], [[Нью-Джерсі]] [[США]]) — український політичний діяч і журналіст.
З [[1920]] — в еміграції. У [[1923]] закінчив філософський факультет [[Віденський університет|Віденського університету]]. Під час навчання в 1920 - 1921 редагував разом з В. Піснячевським, В. Мурським, [[Хомик Артим Якович|А. Хомиком]] журнал «Воля» (останні три номери — «Воля України»). Незабаром повернувся до Львова, де плідно займався журналістською діяльністю. Співпрацював у газеті «[[Діло (газета)|Діло]]», в 1925-1931 - кореспондент і пресовий референт Української Парламентської Репрезентації у Варшавському сеймі, довголітній секретар Товариства письменників і журналістів у Львові. У 1937-1939 спільно з [[Німчук Іван|І. Німчуком]] та В. Кузьмовичем редагував газету «Діло» (очолював політичний відділ газети). ▼
▲Навчався у гімназіях Бережан і Львова. З [[1915]] як вояк австрійської армії брав участь у бойових діях Першої світової війни; у [[1916]] потрапив у російський полон: відбував його у таборі в Забайкаллі. Після Лютневої революції [[1917]] в Росії переїхав у Київ, де працював в українських державних установах освіти. Згодом вступив до Армії [[УНР]], брав участь у боях, працював референтом військової газети.
У 1920-1930-х рр. політична діяльність була тісно пов'язана з екзильним урядом УНР та найвпливовішою політичною партією в Західній Україні — [[УНДО|Українським Національно-Демократичним Об'єднанням]]. Відповідав за підтримання зв'язків між УНДО і [[ОУН|Організації Українських Націоналістів]], контакти УНДО з [[Уряд Української Народної Республіки в екзилі|екзильним урядом УНР]]. ▼
▲З [[1920]] — в еміграції. У 1923 закінчив філософський факультет [[Віденський університет|Віденського університету]]. Під час навчання в 1920 - 1921 редагував разом з В. Піснячевським, В. Мурським, А. Хомиком журнал «Воля» (останні три номери — «Воля України»). Незабаром повернувся до Львова, де плідно займався журналістською діяльністю. Співпрацював у газеті «[[Діло (газета)|Діло]]», в 1925-1931 - кореспондент і пресовий референт Української Парламентської Репрезентації у Варшавському сеймі, довголітній секретар Товариства письменників і журналістів у Львові. У 1937-1939 спільно з І. Німчуком та В. Кузьмовичем редагував газету «Діло» (очолював політичний відділ газети).
Окупація у вересні [[1939]] радянськими військами західноукраїнських земель змусила виїхати до [[Краків|Кракова]]. З [[1944]] проживав в Австрії, де протягом 1946-1949 очолював [[Українське Центральне Допомогове Об'єднання Австрії|Українське Центральне Допомогове Об'єднання в Австрії]]. В [[1949]] емігрував у [[США]]. З 1953 до 1973 працював у редакції газети «Свобода» — найбільшого українського щоденного видання на американському континенті. Брав активну участь в політичному, науковому та громадському житті української еміграції. Деякий час виконував обов'язки голови Президії Української Національної Ради в екзилі. Був членом ЦК УНДО, головою Спілки українських журналістів в Америці, заступником голови НТШ в Америці, співредактор органу Об'єднання бувших вояків українців в Америці «[[Вісті Комбатанта]]», (з 1961). ▼
▲У 1920-1930-х рр. політична діяльність була тісно пов'язана з екзильним урядом УНР та найвпливовішою політичною партією в Західній Україні — Українським Національно-Демократичним Об'єднанням. Відповідав за підтримання зв'язків між УНДО і Організації Українських Націоналістів, контакти УНДО з екзильним урядом УНР.
▲Окупація у вересні 1939 радянськими військами західноукраїнських земель змусила виїхати до Кракова. З 1944 проживав в Австрії, де протягом 1946-1949 очолював Українське Центральне Допомогове Об'єднання в Австрії. В 1949 емігрував у США. З 1953 до 1973 працював у редакції газети «Свобода» — найбільшого українського щоденного видання на американському континенті. Брав активну участь в політичному, науковому та громадському житті української еміграції. Деякий час виконував обов'язки голови Президії Української Національної Ради в екзилі. Був членом ЦК УНДО, головою Спілки українських журналістів в Америці, заступником голови НТШ в Америці, співредактор органу Об'єднання бувших вояків українців в Америці «Вісті Комбатанта», (з 1961).
==Автор книг==
| |||