Крилов Іван Андрійович: відмінності між версіями

| Ім'я = Іван Андрійович Крилов

| Оригінал імені = {{lang-ru|Крылов Иван Андреевич Крылов}}

| Фото = Ivan_Krylov.jpg

| Ширина =

| Підпис = Портрет 1839

| Ім'я при народженні =

| Псевдоніми =

| Дата народження = {{ДН|13|2|1769|2}}

| Місце народження = [[Москва]]

| Дата смерті = {{ДС|21|11|1844|9}}

| Місце смерті = [[Петербург]]

| Національність =

| Громадянство =

| Мова творів =

| Рід діяльності = [[байки]]

| Роки активності =

| Напрямок =
| Жанр =

Народився в 1769 році в [[Москва|Москві]] в родині бідного армійського офіцера. Батько служив в драгунському полку, вислужившись з солдатів, був головою магістрату в [[Твер]]і, помер в 1778, залишивши вдову з двома малолітніми дітьми. Дитячі роки Івана Крилова пройшли в Твері. Грамоті вивчився вдома, [[французька мова|французькою мовою]] займався у сім’їсім'ї знайомих. У 1777 Крилов був записаний в цивільну службу підканцеляристом калязінського нижнього земського суду, потім тверського магістрату.

В кінці 1782 поїхав до [[Петербург]]у з матір'ю, якій вдалося влаштувати його на службу в Петербурзьку Казенну палату (служив чиновником 1783 - — 1787). Відсутність освіти заповнював самостійним вивченням літератури, математики, французької та італійської мов. У 14 років (1784 рік) написав оперу "«Кофейница"», відніс її до книгаря Брейткопфа, який дав за неї авторові на 60 рублів книг (Расина, Мольера і Буало), але оперу так і не надрукував. "«Кофейница"» була опублікована тільки в 1868. У казенній палаті Крилов отримував лише 80 - — 90 рублів в рік, чим не був задоволений, тому перейшов у Кабінет Її Величності. З 1787 по травень 1788 служив в Гірській експедиції в Петербурзі. У 1788 Крилов залишився без матері і на його руках залишився молодший брат, Лев, про якого він все життя піклувався, як про сина (той в листах називав його зазвичай "«тятенькой"»).

У 1789, в друкарні І. Г.  Рахманінова, Крилов друкує щомісячний сатиричний журнал "«Пошта Духів"». Зображення недоліків російського суспільства вклалося тут у фантастичну форму листування гномів з чарівником Малікульмульком. "«Пошта Духів"» виходила тільки з січня по серпень, оскільки мала всього 80 передплатників; у 1802 вона вийшла другим виданням. Вийшовши в 1791 у відставку, Крилов стає власником друкарні і з січня 1792 починає друкувати в ній журнал "«Глядач"», що виражав сатиричний ухил. "«Глядач"» мав 170 передплатників і в 1793 перетворився на "«Санкт-петербурзький Меркурій"», який проіснував усього рік й не мав особливого успіху. З 1792 за Криловим було встановлено поліцейське спостереження. Після виходу в світ повісті "«Каїб"» і ряду сатиричних творів, викликав незадоволеність Катерини II і в кінці 1793 Крилов був вимушений виїхати з Петербургу в провінцію і припинити літературну діяльність.

З 1794 до осені 1795 жив у Москві, був прийнятий в багатьох відомих родинах, але його ім'я потрапило в поліцейський реєстр завзятих карткових гравців, через що, за деякими свідченнями, Крилов був вимушений покинути Москву. У 1797 він зустрівся в Москві з князем С. Ф.  Голіциним і виїхав до нього в село, в Україну, як вчитель дітей і секретар. До цього часу Крилов вже мав різнобічну освіту, добре грав на скрипці, знав італійський і виявився чудовим викладачем мови і словесності. У 1801 князя [[Голіцин]]а було призначено ризьким генерал-губернатором, і Крилов найнявся до нього секретарем. У 1803 знов вийшов у відставку. У наступні два роки вів велику гру в карти, вигравши дуже велику суму, роз'їжджав ярмарками. У 1805 Крилов був в Москві й показав І. І.  Дмітрієву свій переклад двох байок [[Лафонтен]]а: "«Дуб і Тростина"» і "«Розбірлива наречена"». Крилов завжди любив Лафонтена (якого називав Фонтеном) і, за переказами, вже в ранній юності випробовував свої сили у перекладі байок. У 1806 він надрукував тільки 3 байки. У 1808 - — 1810 Крилов служив в Монетному департаменті під керівництвом Оленіна.

У 1809 році вийшла перша книга байок. В 1812 році отримав посаду бібліотекаря, а в 1816 році він стає бібліотекарем в Публічній бібліотеці, де пропрацював майже до кінця свого життя - — до 1841 року.

== Посилання ==