Андрій (Горак): відмінності між версіями

У 1979 році успішно закінчив Ленінградську Духовну Академію та захистив кандидатську дисертацію із присвоєнням наукового ступеня кандидата богослів’я. Під час навчання у Ленінградських духовних школах у 1976 році рукоположений в сан священика митрополитом Ленінградським і Новгородським Никодимом (Ротовим) ву Троїцькому соборі Олександро-Невської лаври (м. Ленінграді, нині Санкт-Петербург).

Був найближчим помічником митрополита Львівського і Тернопільського Миколая (Юрика), звершував священнослужіння у [[Преображенська церква (Львів)|Преображенській церкві]] м. Львова. Після того, як за власним проханням зі страху перед конфліктами, пов’язаними з легалізацією УГКЦ, Львівську єпархію послідовно полишили митрополит Никодим (Руснак) у 1989 р. та архієпископ Іриней (Середній) у 1990 р., був призначений секретарем єпархії, а навесні 1990 року обраний правлячим архієреєм, у зв’язку з чим приймає постриг в чернецтво та 14 березня того ж року возведений в сан архимандрита.

Львівська єпархія отримала владику Андрія своїм архіпастирем у один з найважчих періодів свого існування. У 1989 р. з нелегального положення почала виходити Греко-Католицька Церква, що супроводжувалося численними сутичками та протистоянням за право богослужіння в храмах. Багато православних священиків єпархії оголосили про свій перехід в уніюУГКЦ. В цей же час розпочався рух за автокефалію Української Церкви, особливо активний на Галичині. У таких важких умовах довелося владиці Андрію звершувати свої перші архіпастирські кроки на рідній землі.