Вікіпедія

Битва під Лопушним: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
Рядок 2:
|conflict=Битва під Лопушним
|partof=[[Війни Литви і Польщі з татарами]]
|image= [[ЗображенняФайл:Lopuszno Kroniki 4.jpg|400px]]
|caption=<small>Битва під Лопушним (князь Острозький — біля прапора) (дереворит 16 століття)</small>
|date= [[28 квітня]] [[1512]] року
|place= біля села [[Лопушне]] (зараз [[Тернопільська область]])
|result= перемога [[Велике Князівство Литовське|ВКЛ]]
|combatant1=[[ЗображенняФайл:Alex K WKL.svg|18px]][[Велике Князівство Литовське|ВКЛ]],<br> [[ImageФайл:PB Piast2 CoA.png|18px]][[Королівство Польське|Польща]]
|combatant2=[[ЗображенняФайл:Gerae-tamga.png|30px]]&nbsp;[[Кримське ханство]]
|commander1=[[ЗображенняФайл:Alex K Ostorzhskyi.svg|20пкс|]][[Костянтин Острозький]]<br>[[ЗображенняФайл:POL COA Pilawa.svg|20пкс|]][[Миколай Камєнєцький]]
|commander2=три "царики", один з них можливо [[Мубарек Ґерай]]
|strength1=6 тисяч, у тому числі 2 тисячі литовсько-руського ополчення, 4000 польської кінноти, рота польської піхоти, дві гармати
Рядок 23:
<blockquote>Татаре поражены от наших. Того ж року князь Константин Острозский з литвою и русью 25 000 под Вишневцем татар перекопских побил, a з ним был Михаил Вишневецкий з сынами и князь Андрей Збаразский, a сам царь татарский Мендли Гирей ушол в малой дружинѢ<ref>Хроніка Литовська й Жмойтська http://litopys.org.ua/psrl3235/lytov06.htm</ref><ref>Насправді хан Менглі Гірей не брав участі у поході</ref></blockquote>
 
[[1512]] року під час [[Московсько-литовська війна 1512-1522|третьої війни з Московською державою]] 20 тисяч татар на чолі з трьома молодшими представниками роду Гіреїв (джерела не дають їхніх імен<ref>Можливо, одним з них був [[Мубарек Ґерай]], батько майбутнього хана [[Девлет I Ґерай|Девлет Гірея]]</ref>) начебто без дозволу хана [[Менґлі I Ґерай|Менглі Гірея]] зайшли далеко в глиб [[Руське воєводство|воєводства Руського]], розбили [[кіш]] (табір) в околицях Буська, і вислали [[чамбул]]и аж до [[Перемишль|Перемишля]]. Король [[Сигізмунд І Старий|Сигізмунд]] доручив дати татарам відсіч своїм надвірним [[корогва]]м із коронним гетьманом [[Миколай Камєнєцький|Камєнєцьким]], якому на допомогу викликав з [[Велике Князівство Литовське|Литви]] [[Костянтин Острозький|Костянтина Острозького]], а з [[Поділля]] старост Ланцкоронського і Творовського; оголосив [[посполите рушення]]. Зібралося 6000 лицарства, яке по кількох сутичках із чамбулами вдарило 26 квітня 1512 року на великий татарський табір неподалік [[Вишневець|Вишневця]], вклало трупом до 5000 татар, відібрало все награбоване, здобуло 10 000 коней, звільнило 16 000 бранців. Деякі джерела стверджують, що загинули всі татарські провідники &nbsp;— три "«царики"» і зять Менглі-Гірея.
 
== Перед битвою ==
[[ЗображенняФайл:East eur1505.gif|thumb|left|400px|Східна Европа в 1462 -&nbsp;— 1505]]
У березні [[1512]] року стало відомо, що 20 000 татар зимує біля [[Чорний Ліс|Чорного Лісу]], коло витоків [[Інгул]]у. За їхніми діями спостерігав загін у 585 коней під проводом Яна Творовського, що стояв на схід від [[Кам'янець-Подільський|Кам'янця]], пильнуючи так званий [[Кучманський шлях]], що вів на [[Поділля]]. Численні замки [[Подільське воєводство|Подільського воєводства]] становили додатковий захист цього шляху. У Острозі знаходився гетьман [[Костянтин Острозький]], що очолював посполите рушення [[Волинське воєводство|Волинського воєводства]].
 
У кінці березня татари перетнули кордон Польсько-Литовської держави. Вони обрали так званий [[Чорний шлях]], що вів на [[Волинь]]. Цей шлях не було прикрито військовими відділами, а замків на шляху стояло небагато ([[Кременчук]], [[Вишневець]] і [[Збараж]]). Під [[Кузьмин]]ом татари розбили перший [[кіш]], а під [[Буськ]]ом, куди вони дійшли [[7 квітня]] [[1512]] &nbsp;р. &nbsp;— другий. Звідси татарські [[чамбул]]и полетіли на [[Львів]], [[Перемишль]], [[Краснистав]] і дійшли аж під [[Люблін]] і [[Холм]], тоді як частина повернула на південь, за [[Дністер]], аж до [[Коломия|Коломиї]].
 
Нашестя татар відбулося в моменті, коли концентрація польських і литовських військ не була завершена. Одначе окремі польські загони дали гідну відсіч поодиноким чамбуламі: ротмістр Крчоновський на чолі загону в 60 коней розбив 100 татар, ротмістри Фредро і Хербурт (150 коней) &nbsp;— 400, а Ланцкоронський &nbsp;— 700 татар. В усих цих зіткненнях було звільнено захоплений татарами [[ясир]].
 
Під ослоною цих нечислених загонів, в умовах відсутності зв'язку з відтятим татарами загоном Творовського, в умовах загального поплоху, який ширили татарські чамбули &nbsp;— відбувалася поспішно у Львові концентрація новонабраних польських війск. [[22 квітня]] прибув до Львова гетьман коронний [[Миколай Камєнєцький]]. У Львові вже знаходилося 2000 найманої кінноти, рота піхоти числом в 300 жовнірів, невеликий артилерійський відділ у дві гармати і легка [[корогва|корогва]] надвірної кінноти Войцеха Самполінського. Окрім того, у Львові зібрався невеликий загін руської шляхти. Разом було в таборі близько 4000 війська.
 
Тим часом татарські чамбули закінчили плюндрувати край і стали повертатися до коша під Буськом. Було прийнято рішення не чекати прибуття загону Творовського, але рушити прямо на кіш. Але в той час, коли польське військо вирушило [[24 квітня]] з-під Львова на [[Вишневець]], татари вже розпочали відступ з-під Буська.
 
[[27 квітня]] під Вишневцем польські загони зустрілися з литовським посполитим рушенням з Волині під проводом гетьмана Костянтина Острозького. Тепер польсько-литовські сили налічували 6000 чоловік. Було вирішено негайно вирушити нічним маршем, щоб перехопити татар перед тим, як вони розділяться між Кучманським і Чорним шляхами. Розвідники вияснили, що ворог розбив табір на нічліг під селом [[Лопушне (Лановецький район)|Лопушним]]. На світанку [[28 квітня]] [[1512]] року, коли татари вже згорнули табір і розпочали подальший відступ, польсько-литовське військо підійшло до [[Лопушне (Лановецький район)|Лопушна]].
 
== Битва ==
 
У польсько-литовському бойовому порядку на правому крилі стояли кінні загони гетьмана Острозького, а на лівому &nbsp;— польські війська, що також складалися переважно з кінноти, але на додачу мали роту піхоти та дві гармати. Піхоту й гармати було розміщено в першій лінії, перед польською кіннотою, щоб їхній вогонь стримав перший натиск татарів.
 
Татари вишикувалися в двох лініях навпроти польсько-литовських військ, закриваючи собою табір з награбованим добром та ясиром, що знаходився далеко в їхньому тилу.
Рядок 47:
Фланги польсько-литовських військ спиралися на ліс, тому татари не могли вжити своєї улюбленої тактики обходу флангів супротивника. Тому татари спробували сильним ударом розсікти польсько-литовський стрій навпіл. Скоро після того, як супротивники зійшлися, татарам вдалося вбити клин між польським і литовським крилами, при цьому татарам вдалося відтиснути чисельно слабкіші литовські війська до лісу. Гетьман Камєнєцький послав їм на допомогу одну корогву кінноти, зберігаючи більшість сил до вирішального удару. Лише коли татари кинули всі свої сили у бій, Камєнєцький вдарив резервним загоном і розбив супротивника, змусивши його втікати та кинути табір. Польсько-литовські війська звільнили велике число ясиру, але не вдалося повністю знищити ворога, який зумів, хоч і зі значними втратами в людях, втекти до Криму.
 
== Наслідки ==
 
Дізнавшися про погром під Лопушним, [[Менґлі I Ґерай|старий хан]] вирішив укласти договір із Польщею і Литвою. Він не вимагав від [[Сигізмунд I Старий|короля Сигізмунда]], щоб той видав йому живцем або наказав убити ув'язненого заволжського хана [[Шах-Ахмед]]а, що втік до Литви після поразки від Менглі Гірея у [[1502]] році; зобов'язався виставити на війну з [[Московська держава|Москвою]] 30 000 кінноти за щорічну виплату [[упоминки|упоминків]] розміром в 15 000 дукатів, на чому присягнувся на [[Коран]]і та вислав до [[Сигізмунд I Старий|короля]] двох заручників, свого онука Джалаладдина і сина князя Девлет-бахтия, із почтом уланів і слуг.
Рядок 53:
[[Менґлі I Ґерай|Менглі Гірей]] не виконав повністю умови угоди, оскільки лише того ж року та у [[1513]] році вислав орду за московські рубежі, але принаймні не пускав чамбули до польських і литовських земель.
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
== Джерела ==
* Piotr Borawski, ''Tatarzy w dawnej Rzeczypospolitej'', Ludowa Spółdzielnia Wydawnicza, Warszawa 1986, ISBN 83-205-3747-9, str. 80-83
* Paweł Jasienica, ''Polska Jagiellonów'', Państwowy Instytut Wydawniczy, Warszawa 1975, Tom II, str. 62
* Mała Encyklopedia Wojskowa, 1967, Wydanie I
* Leszek Podhorodecki, ''Chanat Krymski i jego stosunki z Polską w XV-XVIIIw.'', Warszawa 1987, ISBN 83-05-11618-2, str. 85-86
 
== Зовнішні посилання ==
Рядок 67:
 
{{Битви Литви і Польщі з татарами}}
{{DEFAULTSORT:Лопушне}}
 
[[Категорія:Битви польсько-татарських війн|Л]]
[[Категорія:Битви в Україні|Л]]
Рядок 73:
[[Категорія:Битви в історії Кримського Ханства|Л]]
[[Категорія:Велике князівство Литовське]]
[[Категорія:Битви|Л]]
[[Категорія:Битви XVI століття|Л]]
[[Категорія:Острозькі]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Битва_під_Лопушним