Мікрофільтрація: відмінності між версіями

Технологія мікрофільтрації біла розроблена професором Зігмонді (Університет Геттінгену, [[Німеччина]]) в 1935 році, перші комерційні мембранні фільтри почали вироблятися компанією ''Sartorius GMBH'' декількома роками пізніше. Мембранні фільтри знайшли широке застосування у сфері мікробіології і зокрема в оцінці безпечності питної води. Подальший розвиток мікрофільтрів в середині 1970-х років, з ціллю задовільнити вимого ''FDA'' та інших регулюючих органів та створити мембрани для медичного використання, привів до появи нових мембран, які не залишають волокон у фільтрованій рідині. Мікропористі мембрани зараз також використовуються мікро-електронною промисловістю як складнова частина виробництва підкладок. Також вони широко використовуються в біотехнології і харчовій промисловості для стерилізації продукту.

 

 

Для очищення водопроводної води мікрофільтрація почала використовуватися з 1987 року, спочатку для води, яку відносно легко очицувати, тобто до холодної, чистою на механічні забруднювачі види, сприйнятливої до мікробного забруднення. Мембрани низького тиску почали використовуватися у таких системах на заміну хімічним методам очищення. Через те, що популярність таких мемьран низького тиску швидко зросла, почалося їх використання і для важчої в очищенні води, яка містить більше твердих частинок і більг викокі рівні оргенічних речовин. У деяких випадках така вода все ж вимагає попередньої хімічної обробки, зокрема хлорирування. Ці зміни змусили виробників мікрофільтраційних мембран створювати хімічно та механічно стійкіші мембрани, які й виробляються зараз.