Період Едо: відмінності між версіями

Період Едо характеризувався відносно стабільним і мирним життям японців впродовж 250 років, розквітом [[самурай]]ської і міської культур, забороною [[християнство|християнства]] і контактів із [[Західна цивілізація|Західним світом]].

 

=== <u>Утворення сьоґунату Едо</u> ===

==== Токуґава Іеясу і сьоґунат в Едо ====

Після смерті [[Тойотомі Хідейосі]] місце всеяпонського лідера зайняв його васал [[Токуґава Іеясу]]. Його землі знаходились у регіоні [[регіон Канто|Канто]] з центром у [[Едоський замок|замку Едо]]. У [[1600]] році (5 році [[Кейтьо (ненґо)|Кейтьо]]), заручившись підтримкою багатьох [[самурай]]ських володарів, Токуґава розбив у [[битва при Секіґахара|битві при Секіґахара]] опозицію з західнояпонських [[даймьо]] на чолі з [[Ісіда Міцунарі|Ісідою Міцунарі]].

 

 

==== Стосунки сьоґуна і даймьо ====

 

Для усіх самурайських володарів уряд видав «[[Закони для військових домів]]», за якими даймьо не мали права без дозволу центру будувати [[японський замок|замки]] у своїх землях і укладати один між одним політичні шлюби. Даймьо, які не дотримувалися цих заборон, позбувалися своїх володінь, або переводилися у менш прибуткові райони країни. Для контролю і підтримання фінансового виснаження самурайських володарів сьоґунат створив [[санкін котай|систему почергових відряджень]], за якими даймьо мусили через кожен рік прибувати до сьоґунської ставки в Едо і мешкати там протягом року. Окрім цього, за розпорядженням уряду, самурайські володарі мусили виконувати будівничу і військову повинності на користь центру. Проте, незважаючи на такий політичний і фінансовий тягар, даймьо мали повну свободу в управлінні своїми володіннями. Ці володіння, а також організація управління ними на чолі з даймьо називались «васальними країнами» [[хан (Японія)|хан]].

=== <u>Внутрішня і зовнішня політика сьоґунату</u> ===

==== Закордонна торгівля і «японські містечка» ====

Токуґава Іеясу всіляко заохочував торгівлю. У [[1604]] році (9 році Кейтьо) за його наказом кораблі західних даймьо та купців міст [[Сакаї, Осака|Сакаї]] і [[Наґасакі]], які торгували за кордоном, мусили отримували офіційні ліцензії&nbsp;— грамоти з червоними печатками ''[[сюін]]'' (朱印), аби за морем їх судна не плутали з [[японські пірати|піратськими]]. Ліцензовані кораблі, що називалися ''[[сюінсен]]'', активно торгували на [[Тайвань|Тайвані]], [[Макао]], та різних регіонах [[Південно-Східна Азія|Південно-Східної Азії]].

 

=== <u>Міжнародні відносини в часи «ізоляції»</u> ===

==== Торгівля у Дедзіма ====

[[Дедзіма]] у [[Наґасакі]] слугувала центром торгівлі з Голландією. Її кораблі привозили до Японії [[шовк]]ові нитки, тканини і книги з [[Китай|Китаю]], а також [[годинник]]и та [[підручник]]и з Європи. Японці експортували спочатку сировину&nbsp;— [[мідь]] і [[срібло]], а згодом почали вивозити кераміку [[імаріякі]]. Сьоґунат зобов'язав голову голландської факторії складати «Описи звичаїв Голландії», завдяки яким дізнався про події закордоном. Хоча голландці монополізували торгівлю Японії з Європою і Китаєм, купці останнього інколи прибували до Дедзіми.

 

=== <u>Суспільство періоду Едо</u> ===

==== Станова система ====

Японське суспільство 17&nbsp;— 19 століть було поділене на стани за професійною ознакою. Традиційна історіографія виділяє чотири основних стани&nbsp;— військовиків, селян, ремісників і торговців (士農工商, ''[[сі-но-но-сьо]]''), а новітня дещо більше&nbsp;— самураї, селяни, міщани (ремісники і торговці), аристократи [[куґе]], священнослужителі храмів і [[дзіндзя|святилищ]]. Суспільством керували самураї-військовики, які відповідали за захист країни та виконання цивільних адміністративних функцій. Привілеєм військового стану був дозвіл мати прізвище і два [[самурайський меч|самурайські мечі]]. В свою чергу, утримання влади військовиків покладалося на плечі селян і міщан, виробників продукції та стимуляторів товарообігу, у вигляді податків. Станова система дозволяла підтримувати стабільність японського соціуму, в якому окремі професійні групи доповнювали один одного. Вона не мала спадкового характеру і жорстких кордонів, дозволяючи селянам і міщанам за вислуги ставати самураями, а самураям приймати у свої родини дітей з сільських чи купецьких сімей. Поза становою системою знаходилась група [[парії]]в, так званих «[[ета|недоторканих]]» або «[[хінін|нелюдей]]», професійними заняттями яких були утилізація відходів, [[кожум’яцтво]] і прибирання. Ця група була об'єктом презирства представників різних станів.

 

=== <u>Розвиток економіки</u> ===

==== [[Сільське господарство]] ====

 

З настанням мирного життя японці заходились активно розвивати своє господарство. За наказами властей розпочалось розширення старих і створення нових заливних полів, шляхом освоєння [[цілина|цілинних]] земель та проведення масштабних[[іригація|іригаційних]] робіт у берегів річок і морів. За перші 100 років існування самурайського уряду площа усіх орних земель зросла удвічі. Разом з тим, збільшилась продуктивність праці завдяки появі нових знарядь&nbsp;— [[мотика Біттю|мотики Біттю]] та [[тисячозуба молотилка|тисячозубої молотилки]], а також використанню [[добрива|добрив]]&nbsp;— сушених [[сардина|сардин]] і [[ріпак]]ової олії. Широкого розмаху набуло вирощення торгових культур —[[конопля|конопель]], [[бавовна|бавовни]], [[японський чай|чаю]], ріпаку, барвників [[індиго]] і [[сафлор]]у.

=== <u>Доба Цунайосі та культура Ґенроку</u> ===

==== «Цивільне правління» Цунайосі ====

 

На середину 17 століття правління сьоґунату в Японії стабілізувалося. 5 сьоґун [[Токуґава Цунайосі]] видав «[[Закон про співчуття живим істотам]]», за яким забороняв викидати небажаних немовлят та старців з дому, а також убивати будь яких тварин&nbsp;— від собак до комах. Звівши [[храм Юсімасейдо]] на честь [[Конфуцій|Конфуція,]] він піклувався про поширення [[конфуціанство|конфуціанства]] у країні. Оскільки Цунайосі цінував науки, а не [[бойові мистецтва]], його правління називають «цивільним».

{|align="center"

|-

|-

|<center><small>Ширма «Бог вітру, бог грому» <br />(відома репліка роботи Таварая Сотацу, виконана Оґатою Коріном.)</small></center>

 

==== Розвиток наук ====

За часів правління сьоґунату науки перестали бути здобутком еліти суспільства. Все частіше до них залучалися представники міщан і селян. Головним вченням у середовищі самураїв стало конфуціанство, а точніше його течія&nbsp;— [[неоконфуціанство|чжусіанство]], яке закликало підданих до вірного служіння і покори владі, а владу&nbsp;— до чесного і відданого правління. Починаючи від часів Токуґави Іеясу, який сприяв діяльності вченого [[Хаясі Радзан]]а, чжусіанство стало відігравати роль державної ідеології. Під її впливом оформився кодекс самурайської честі [[бусідо]]. Окрім [[чжусіанство|чжусіанської]] течії конфуціанства, в Японії була представлена янмінська течія в роботах [[Накае Тюдзю]] та інших.

 

У природничих науках особливо відзначились [[Міядзакі Ясусада]], який видав першу в Японії систематизовану працю по агрономії «Збірка творів по сільському господарству» і [[Секі Такакадзу]], який самостійно винайшов спосіб розв'язання рівнянь та обчислив [[число пі]]. У цілому, на кінець 17 століття рівень японських наук не поступався західним.

 

=== <u>Реформи Кьохо і політика Тануми</u> ===

 

==== Реформи Кьохо ====

=== <u>Реформи Кансей і Темпо</u> ===

==== Реформи Кансей і доба Оґосьо ====

 

У [[1787]] році (7 році Теммей) на посаду Тануми було призначено [[Мацудайра Саданобу]]. Він заперечував курс свого попередника «збагачення через торгівлю» і ставив за взірець політику Йосімуне&nbsp;— «збагачення через заощадження». Мацудайра розпочав низку перетворень, що були спрямовані на реформування японського села. Його курс отримав назву «[[реформи Кансей]]». Мацудайра силою повертав селян на їхню батьківщину з міст і обмежував вирощування сільськогосподарської продукції на продаж. Натомість він стимулював вирощування рису і звів у селах комори для його зберігання на випадок голоду. Задля врятування васалів сьоґунату з [[лихвар]]ської кабали, Мацудайра скасував усі їхні боргові зобов'язання, але змушував самураїв жити «економно». У цілому, реформи не вирішували проблем суспільства, а заморожували їх, викликаючи невдоволення населення.

 

=== <u>Втручання іноземних держав</u> ===

З кінця [[18 століття]] у японських берегів почали часто з'являтися кораблі іноземних держав, колоніальних імперій [[Західна цивілізація|Заходу]]. Японський уряд дотримувався ізоляційної політики «закритої країни», відмовляючись вступати у зносини з [[Європа|Європою]] чи [[Америка|Америкою]], з пересторогою ставлячись до них.

 

 

=== <u>Культура Касей</u> ===

 

У середині 18 століття місто Едо стало найбільшим японським культурним центром країни, обігнавши традиційні Кіото і Осаку. Культура цього періоду, що сформувалася на основі міських звичаїв Едо, називають «[[Культура Касей|культурою Касей]]».

{|align="center"

|-

|-

|<center><small>«За хвилями канагавського моря» <br />(укійо-е Кацусіка Хокусая)</small></center>

 

=== <u>Нові науки та ідеї</u> ===

З 18 століття в Японії ґрунтовна початкова освіта стала доступною для простолюдинів. На ряду з державними і ханськими школами для самураїв, існували громадські школи [[теракоя]], куди приймали всіх без станових обмежень. Головними предметами було читання, писання і [[арифметика]]. У самурайських школах викладали окремо основи конфуціанства. У цілому, рівень освіченості і грамотності у Японії був одним з найвищих у світі.

 

=== <u>«Відкриття» Японії</u> ===

==== Візит Перрі ====

У червні [[1853]] року (6 року [[Каей (ненґо)|Каей]]) невелика флотилія США із 4 військових кораблів з 100 [[гармата]]ми на борту, під командуванням командора [[Меттью Колбрайт Перрі|Меттью Перрі]] прибула до Японії, до бухти Ураґава (сучасна [[префектура Канаґава]]), поруч із [[Токійська затока|Едоською затокою]]. Перрі передав японській стороні ультимативний лист [[президент США|президента США]] з вимогою відкрити японські порти. Повідомивши сьоґунат, що прибуде наступного року за відповіддю, командор повернувся на батьківщину.

 

=== <u>Антиурядова опозиція</u> ===

==== Укладання нерівноправних договорів ====

 

У [[1858]] році (5 році [[Ансей (ненґо)|Ансей]]) сьоґунат, не дочекавшись дозволу імператорського двору, самовільно уклав [[Японсько-американський договір про дружбу і торгівлю]], за яким відкрив для суден США ще 5 портів&nbsp;— [[Хакодате]], [[Йокогама]], [[Ніїґата]], [[Кобе]] і [[Наґасакі]]. Згодом [[Договори Ансей|подібні договори]] підписали з Нідерландами, Росією, Великобританією і Францією. Ці договори були нерівноправними, оскільки японська сторона не могла судити іноземців за своїми законами, а також не мала права встановлювати мито на ввіз товарів з закордону.

{|

|-

|-

|<small>Сайґо Такаморі</small>

 

==== Ліквідація сьоґунату ====

У [[1866]] році обставини склалися на користь антиурядових сил. Новим сьоґуном став малодосвідчений [[Токуґава Йосінобу]], а замість симпатика сьоґунату, покійного [[імператор Комей|імператора Комея]], на трон зійшов 14-річний [[імператор Мейдзі]].

 

Опозиціонери лише цього і чекали. Сайґо Такаморі, Окубо Тосіміті та Кіто Такайосі, разом із лідером двірських аристократів [[Івакура Томомі]], запропонували імператору заслати Йосінобу і конфіскувати усі землі роду Токуґави. У результаті цього, наприкінці 1867 року було видано «[[Указ про реставрацію Імператорського правління]]», за яким проголошувалось створення нового уряду на чолі з імператором, а ідеалом держави визначалась стародавня унітарна і централізована Японія 8&nbsp;— 10 століть. Сьоґунат Токуґава ліквідовувався, а родина Токуґава усувалась від управління країною. Разом із знищенням сьоґунату завершилась 260-літня доба Едо та епоха домінування самураїв у японському політичному житті. Для Японії наступали нові часи [[модернізація|модернізації]] та [[імперіалізм]]у&nbsp;— [[період Мейдзі]].

 

=== Дивіться також ===

* [[Сьоґунат Токуґава]]

[[eo:Edo-epoko]]

[[es:Período Edo]]

[[fa:دوره ادو]]

[[fi:Edo-kausi]]