Рок-н-рол: відмінності між версіями

з початком [[1950-ті в музиці|50-х років]] XX ст. на ґрунті [[ритм-енд-блюз]]у і [[хілбілі]]. Сам термін «рок-н-рол» запровадив диск-жокей з [[Клівленд]]а Е. Фрід в [[1951]] році. Рок-н-рол характеризується простою мелодією, побудованою на [[риф]]ах, що супроводжується важким, монотонним і одноманітним ритмом з акцентами на другій і четвертій долях такту. Гармонія рок-н-ролу заснована на схемі 12-тактового [[блюз]]у. [[Музичний розмір]] — 4/4, [[темп]] — від помірно швидкого до швидкого. Рок-н-рол виконує співак у супроводі ансамблю, до складу якого обов'язково входять [[електрогітара]]-соло та [[саксофон]]{{без джерел}}. Популярність здобув також «слоу-рок» ({{lang-en|slow rock}}) — повільна п'єса в стилі балади. Рок-н-рол суттєво вплинув на формування інших напрямів танцювальної музики, як-от: [[твіст]], [[медісон]], [[шейк]], [[джайв]] тощо.