Вікіпедія

Творчість: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Xqbot (обговорення | внесок)
Боти
300 564 редагування
м робот додав: bg:Творчество, hy:Ստեղծագործություն, ms:Daya kreatif; косметичні зміни
Albedo (обговорення | внесок)
128 652 редагування
Рядок 16:
 
Філософія [[прагматизм]]у і [[позитивизм]]у навпаки, розглядає творчість як винахідництво, ціль якого&nbsp;— вирішувати завдання, поставлену певною ситуацією. [[Марксизм|Марксистська філософія]] визначає творчість як «діяльність людини, що перетворить природний і соціальний мир відповідно до мет і потребами людини й людства на основі об'єктивних законів дійсності»<ref>{{підст:Tl|БСЭ}}, стаття «Творчество»</ref>. На думку В.&nbsp;І.&nbsp;Леніна для творчості «необхідне забезпечення більшого простору особистій ініціативі, індивідуальним схильностям, простору думки й фантазії»<ref>(Маркс К. и Энгельс Ф., Соч., 2 изд., т. 2, с. 351)</ref>
 
1. Кривонос О.&nbsp;Б.&nbsp;Творчість і професійно-творчі уміння спеціаліста // Педагогічні науки. збірник наукових праць.&nbsp;— Суми: СумДПУ, 2002.&nbsp;— С. 285—293.
2. Лазарев М.&nbsp;О.&nbsp;Основи педагогічної творчості: Навч. посібник для педагогічних інститутів.&nbsp;— Суми: ВВП «Мрія»-ЛТД, 1995.&nbsp;— 212 с.
3. Барбіна Є. Професійна майстерність учителя в історії педагогічної думки // Рідна школа.&nbsp;— 1998.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— С.71-74.
4. Зайченко Л.&nbsp;В.&nbsp;Деякі проблеми розвитку української національної школи в педагогічній спадщині С.&nbsp;Р.&nbsp;Русової // Вісник Академії пед. наук України.&nbsp;— 1993.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С. 80-90.
5. Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів.&nbsp;— Вид. перше.&nbsp;— К.: Українська Видавнича Спілка, 1997.&nbsp;— 441 с.
6. ''Альтштуллер Г. С., Вертни Н.&nbsp;М.''&nbsp;Как стать гением: жизненная стратегия творческой личности.&nbsp;— Минск: Беларусь, 1994.&nbsp;— 479 с.
7. ''Холодная М.&nbsp;А.''&nbsp;Психология интеллекта: парадоксы исследования.&nbsp;— Томск: Изд-во Томск, ун-та, 1997.&nbsp;— 392 с.
8. ''Аркадин Л.&nbsp;И''.&nbsp;Индикатор таланта.&nbsp;— М.: Молодая гвардия, 1968.&nbsp;— 208 с.
9. ''Ротенберг В. С., Бондаренко С.&nbsp;М.''&nbsp;Мозг. Обучение. Здоровье.&nbsp;— М.: Просвещение, 1989.&nbsp;— 239 с.
10. Одаренные дети. Пер. с англ.&nbsp;— М.: Просвещение, 1991.&nbsp;— 376 с.
11. Кудрявцев В.&nbsp;Т.&nbsp;Выбор и надситуативность в творческом процессе: опыт логико-психологического анализа проблемы // Психологический журнал.&nbsp;— Т. 18.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— 1997.&nbsp;— С. 16-30.
12. Чудновский В. Э., Юркевич В.&nbsp;С.&nbsp;Одаренность: дар или испытание.&nbsp;— М.: Знание, 1990.&nbsp;— 80 с.
13. Щетинин М.&nbsp;П.&nbsp;Объять необъятное. Записки педагога.&nbsp;— М.: Педагогика, 1986.&nbsp;— 176 с.
14. Дорфман Л. Я., Ковалева Г.&nbsp;В.&nbsp;Основные направления исследований креативности в науке и искусстве // Вопросы психологии.&nbsp;— 1999.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— С. 101—106.
15. Малімон Л.&nbsp;Я.&nbsp;Специфіка емоційності осіб з різним рівнем креативності: Автореф. дис…канд. психол.наук: 19.00.01&nbsp;— Харків, 2003.&nbsp;— 21 с.
16. Моляко В.&nbsp;О.&nbsp;Актуальні соціально-психологічні аспекти проблеми обдарованості // Обдарована дитина.&nbsp;— 1998.&nbsp;— №&nbsp;1-2.&nbsp;— С. 3-7.
17. Матюшкин А.&nbsp;М.&nbsp;Концепция творческой одаренности // Вопросы психологии.&nbsp;— 1989.&nbsp;— №&nbsp;6.&nbsp;— С. 29-33.
18. Петровский В.&nbsp;А.&nbsp;Психология неадаптивной активности.&nbsp;— М.: РОУ, 1992.&nbsp;— 346 с.
19. Гнатко Н.&nbsp;М.&nbsp;Проблема креативности и явление подражания.&nbsp;— М.: ИП РАН, 1994. −43 с.
20. Бахтияров О.&nbsp;Г.&nbsp;Постинформационные технологии: Введение в психонетику.&nbsp;— К.: Экспир, 1997.&nbsp;— 160 с.
21. Клименко В. Психологічна підтримка творчості учня // Психолог, грудень 46-47 (46-47), 2002.&nbsp;— С. 3-48.
 
== Природа творчості ==
Природа творчості<ref>''Машталір&nbsp;А.&nbsp;М.'' Проблемні питання формування творчої особистості</ref> може бути розкрита через певні показники, а саме<ref>
''Альтштуллер Г. С., Вертни Н.&nbsp;М.''&nbsp;Как стать гением: жизненная стратегия творческой личности.&nbsp;— Минск: Беларусь, 1994.&nbsp;— 479 с.<br />
''Холодная М.&nbsp;А.''&nbsp;Психология интеллекта: парадоксы исследования.&nbsp;— Томск: Изд-во Томск, ун-та, 1997.&nbsp;— 392 с.<br />
''Аркадин Л.&nbsp;И''.&nbsp;Индикатор таланта.&nbsp;— М.: Молодая гвардия, 1968.&nbsp;— 208 с.
</ref>:
# Істоти, у яких розвинутий пошуковий механізм, що є наріжним для процесу творчості, характеризуються мінімальною агресивністю щодо свого оточення та найбільш чутливі до закликів допомоги інших істот
<ref>
''Ротенберг В. С., Бондаренко С.&nbsp;М.''&nbsp;Мозг. Обучение. Здоровье.&nbsp;— М.: Просвещение, 1989.&nbsp;— 239 с. <br />
</ref>
# Творчість є основою розвитку емпатійних здібностей, здатності розуміти точку зору іншої людини, формування непрагматичної ціннісно-світоглядної орієнтації особистості.
# Творчість передбачає вихід за межі рольових установок особистості, вміння дистанціюватися від ситуації готує умови для досягнення однієї з головних цілей розвитку людини&nbsp;— статусу творчої особистості, оскільки творчість є виходом у сферу багатозначного, багатомірного, парадоксального, бісоціативного розуміння реальності та її опанування; творчість передбачає актуалізацію надситуа-тивності, як здатності суб'єкта виходити за межі однозначних конструкцій «зовнішньої доцільності».
# Творчість та альтруїзм позитивно взаємокорелюють та щільно пов'язані, що свідчить про відкритість творчої особистості світові.
# Творчість є однією з цілей розвитку особистості та може бути пов'язаною з такими категоріями, як самоактуалізація, самовдоско-налення, самоздійснення, самовираження.
# Творчість є цілісним утворенням, вона не обмежується такими аспектами функціонування психіки людини, як образний, логічний, поведінковий та ін., а проявляється на всіх рівнях психічної активності людини.
# Творчості притаманні синергетичні риси, тому творча людина виявляє феномен творчої багатомірності, коли окремий талант людини складається із суми її талантів.
# Так звані творчі люди характеризуються гранично-біфукарційними, парадоксально-двоїстими, ембівалентними, взаємовиключаючими особливостями, наприклад, вони проявляють себе як одночасно екстраверти та інтроверти; вони скромні та горді одночасно; вони проявляють одночасно бунтарський дух та консерватизм. У цілому можна сказати, що творчі люди більш психопатологічні, психотичні.
 
== Психологічні дослідження ==
В психології Творчість вивчається головним чином у двох аспектах: як психологічний процес творення нового і як сукупність властивостей особистості, які забезпечують її включенностьвключеність у цей процес.
 
Творчість як процес розглядалася спочатку, виходячи із самозвітів діячів мистецтва й науки (опис «натхнення», «мук творчості» тощо). Деякі великі натуралісти (Г. Гельмгольц, А. Пуанкаре, У. Кеннон й ін.) виділили кілька стадій у процесі від зародження задуму до моменту (який не можна передбачати), коли у свідомості виникає нова ідея.
 
Англійський учений [[Генрі Воллес|Г. Воллес]] (1924)<ref>''Wallas G.'' The Art of Thought. N. Y., 1926; СмДив. такжетакож: ''Солсо Р.'' Когнитивная психология. 1996.</ref> розчленував творчий процес на 4 фази: ''підготовку'', ''дозрівання (ідеї)'', ''осяяння'' ([[інсайт]]) й ''перевірку''. Подібні стадії виділяв і [[Анрі Пуанкаре]], описуючи процес здійснення їм декількох математичних відкриттів<ref>''Пуанкаре А.'' Математическое творчество // ''Адамар Ж.'' Исследование психологии процесса изобретения в области математики. М., 1970. Приложение III.</ref>. На думку вченого творчий процес починався з ''постановка задачі'', далі проходив процес несвідомої роботи, раптового знаходження ключа для розв'язання і, нарешті, заключна обробка результатів.
 
Оскільки головні ланки процесу (дозрівання й осяяння) не піддаються свідомому-вольовому контролю, це послужило доводом на користь концепцій, що відводили вирішальну роль у Творчість підсвідомому й ірраціональному факторам. Однак експериментальна психологія показала, що несвідоме й свідомому, інтуїтивному й розумове в процесі.
Рядок 31 ⟶ 71:
В психологічній літературі існує дискусія стосовно того, чи є творчість та інтелект ланками одного психічного процесу, чи це є різні процеси. Спроби встановити взаємозв'язок між інтелектом і творчістю почалися в 1950-х роках у роботах [[Джо Гілфорд]]а, який дійшов висновку що цей взаємозв'язок достатньо низький, щоб розглядати ці процеси як окремі.
 
Інші вважають, що творчість є результатом тих же когнітивних процесів, що і інтелект, і розцінюється творчістю лише за наслідками, тобто коли цей результат відтворює щось нове, Перкінс назвав це погляд припущенням "«нічого спеціального"».<ref name="OHara99">(O'Hara & Sternberg, 1999)</ref>
 
Популярною моделлю стала "«порогова теорія"», запропонована [[:en:Ellis Paul Torrance|П. Торренсом]], який вважає, що високий ступінь інтелекту виглядає необхідною, але недостатньою умовою для високих творчих здібностей .<ref name="Guildford67"/>. У загальному випадку це означає, позитивний взаємозв'язок між творчими здібностями та інтелектом, але цей взаємозв'язок не проявлятиметься, якщо будуть оцінювані лише люди з найвищим інтелектом. Дослідження порогової теорії, однак, дістали різнорідні оцінки від ентузіастичного схвалення до категоричного заперечення.<ref>(Plucker & Renzulli, 1999)</ref>
 
=== Творчість та емоції ===
Ряд дослідників, зокрема [[Ганс Айзенк|ГГанс Айзенк]] та Фредкінсон вважають, що позитивні емоції активують як асоціативне мислення, а також, розфокусовуючи увагу, збільшують поле для добору фактів, що стосуються опрацьовуваної проблеми.
 
З іншого боку, ряд дослідників вважають, що і негативні емоції можуть підвищити креативність. Наприклад Арнольд Людвіґ, вивчаючи діяльність 1005 видатних особистостей 20 століття знайшов слабкий але значущий зв'язок між депресіями[[депресія]]ми і творчою досягненнями.
 
== Типи і склад творчості ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Творчість