Електронна промисловість України: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
OPbot (обговорення | внесок)
м Виконується завдання 7. Див. Обговорення користувача:OPbot
OPbot (обговорення | внесок)
м Випралення попереднього завдання. Див. Обговорення користувача:OPbot
Рядок 1:
'''Радіоелектронна промисловість''', галузь машинобудування, яка в плануванні класифікується від 1968 окремо як радіопромисловість, електронна промисловість та підгалузь приладобудування (спеціялізовані зав. оборонної, авіяційної і суднобудів. промисловості та промисловості заг. машинобудування). В офіц. звітній статистиці Р. п. подасться тільки в категоріях «прилади, засоби автоматизації і обчислювальної техніки» та «радіоприймачі, радіоли, телевізори і магнітофони побутові», шо становить лише частину всієї продукції. За сов. методою обчислення нац. доходу, у 1969 Р. п. давала в УРСР бл. 1,8% продукції всієї промсти (у СРСР — 1,7%; в Америці — 4,2%), у дійсності, певно, більше. Р. п. тільки частково виробляє готову кінцеву продукцію; велику частину її продукції становлять компоненти ін. кінцевих продуктів, а також частини, півфабрикати й матеріяли, і тому її тяжко охопити статистичною класифікацією. Але без компонентів Р. п. не може Існувати безліч сучасних готових виробів: ракети, штучні супутники, атомові електростанції і т. п. Як матеріяли й компоненти для своїх виробів Р. п. вживає також багато стратегічно важливих і дефіцитних металів, пластмас, мінералів та синтетиків, тому тісно пов'язана з багатьма ін. галузями промисловості. За організацією виробництва, технологією й зв'язками до Р. п. повністю або почасти належать такі галузі й підгалузі промисловості: радіотехн., телефонно-телеграфна, промисловість спеціяльної (у значній мірі воєнної) радіоелектроніки та радіонавігаційного обладнання, кібернетичні, електронно-обчислювальні та керуючі машини (компютери) і прилади радіоелектронної автоматики, промисловість, що виробляє електронні машини для програмового управління виробничими процесами, бюровою роботою, контрольно-обліковими, плановими і комерційно-фінансовими операціями, машини для шкільного навчання, для фоторепродукції документів, зберігання і знаходження інформацій; далі промисловість вимірювальної апаратури, електровакуумна, технологічної апаратури, напівпровідників, радіодеталів, матеріялів для Р. п. (виробляє електротехн. скло, спеціяльну кераміку, ферити, п'єзокварцеві та слюдяні вироби, люмінофор тощо) та спеціяльне машинобудування для Р. п.
 
На Україні Р. п. підлягає лише відповідним союзним мін-вам. Вона є наймолодшою галуззю промисловості як на Україні, так і в світі, але значення її вже величезне, а незабаром буде вирішальним для всього народивсянар. господарства, бо Р. п. стає серцевиною всього машинобудування. Початки Р. п. на Україні припадають на 1896, коли у Сумах бельгійці збудували машинобудів. майстерні, що виробляли серед ін. телефонні й телеграфні апарати. Першу радіотелеграфну лабораторію відкрив у Києві С. Айзенштайн у 1905, перша радіостанція була збудована в Миколаєві 1914. Перші електростатичні ґенератори та прискорювачі протонів у СРСР були створені у 1930-их pp. в Укр. Фіз.-Техн. Ін-ті у Харкові, телевізія існувала з 1940 (в експериментальній формі). Радіопромисловість розвинулася на Україні в основному щойно після 1945. У Дніпропетровському почалася масова продукція радіоприймачів у 1947, радіол — у 1952; магнітофони почали виробляти у Києві з 1949, телевізори — у Львові з 1958. Електронна промисловість створилася в основному в 1960-их pp. Львівський зав. кінескопів розпочав масову продукцію телевізійних рурок у 1954 і незабаром став підприємством всесоюзного і сх.-евр. значення; 1968 він почав продукцію рурок для кольорових телевізорів. Перший в СРСР компютер був збудований у Києві в 1950; серійне виробництво компютерів «Київ» почалося тут у 1959, керуючої електронної машини «Дніпро» — в 1961, електронної машини для інженерних розрахунків «Промінь» — 1962. Сумський зав. електронних мікроскопів та автоматів для хем. промисловості став до ладу в 1959. Сєвєродонецький приладобудів. зав. почав виробляти компютери та ін. електронні апарати з 1967. Продукція радіопромисловості України зросла за 1959 — 69 у 8 раз, електронної промисловості у 16 раз (дані неповні). Приладобудування розвинулося також гол. ч. по війні. Київ. зав. «Точелектроприлад» (1938) став масово виробляти різні електровимірювальні прилади, потенціометри та магнітометри у 1950-их pp. Ін. зав. контрольнотвимірювальних приладів збудовано в Харкові (два), Одесі, Львові («Теплоконтроль»), Житомирі («Електровимірювач»), Івано-Франківському (приладобудів.). Є також менші зав. Р. п. у Черкасах, Лубнях, Мукачеві, Луцькому, Луганському й ін. У 1963 було 14 підприємств приладобудування в УРСР, тепер — 18, не рахуючи спеціялізованих воєнних. Продукція Р. п. виробляється й «а багатьох ін. багатопрофільних зав.
 
Р. п. — працемістка і матеріялоінтенсивна промисловість, що не потребує багато металу та енерґії. Натомість їй потрібна велика н.-д. база, експериментальні лабораторії і висококваліфіковані інженерно-техн. кадри. За даними 1966, Р. п. концентрувалася гол. ч. у Півд.-Зах. екон. р-ні (Київ, Львів). Тут вироблялося 78% приладів електровимірювання й 76% приладів контролю і реґулювання технологічних процесів всієї продукції України. Фондовіддача й [[продуктивність праці]] тут була вища, ніж в усьому по Україні, а на Україні — вища, ніж в усьому СРСР (на 1 карб. основного капіталу 2,35 карб. продукції в УРСР і 2,27 карб, в СРСР). Розвиток Р. п. в УРСР, РСФСР і СРСР представлений у табл. З неї видно, що на Україні Р. п. зростала щороку на 19,5%, в РСФСР — на 13,8%, в СРСР — на 15,7%, тобто швидше, ніж розвивалася вся промисловість УРСР і СРСР.