Кованько Василь Костянтинович: відмінності між версіями

Закінчив Полтавське реальне училище, Московське піхотне юнкерське училище ([[1891]]), вийшов підпрапорщиком до 6-го Східносибірського стрілецького батальйону, у складі якого брав участь у Китайському поході 1900—1901 рр. та [[Російсько-японська війна|Російсько-японській війні]]. За бойові заслуги дістав звання підполковника[[підполковник]]а, всі ордени до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою, Георгіївську зброю. Після війни служив помічником командира 10-го Сибірського стрілецького полку. З 06.12.[[6 грудня]] [[1910]] р. - [[полковник]]. З 03.09.[[3 вересня]] [[1914]] р. - помічник командира 12-го Сибірського стрілецького полку. З [[27.05. травня]] [[1915]] р. — командир 32-го Сибірського стрілецького полку. З [[23.071915 липня]] [[1915]] р. — командир 407-го піхотного Саранського полку. За бій 22—23.05.[[22 травня]]—[[23 травня]] [[1916]] р. був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня. У [[1917]] р. — командир бригади 102-ї піхотної дивізії. Останнє звання у російській армії — [[генерал-майор]].

У [[1918]] р. — помічник начальника 14-ї пішої дивізії Армії Української Держави. Після приходу до влади [[Директорія УНР|Директорії]] — начальник 14-ї пішої кадрової дивізії (до [[24.02. лютого]] [[1919]] р.). З 04.03.[[4 березня]] [[1919]] р. — комендант [[Рівне|Рівного]].

У [[1920]] р. жив у [[Рівне|Рівному]], де перебував на обліку Російської місії. Подальша доля невідома.