Прерафаеліти: відмінності між версіями

Незважаючи на появу таких художників як Теренер[[Тернер]] і Констебл, манера, яка культивувалась академією, тяжіла до старих майстрів: домінування малюнку над кольором, рівноваги над рухом, світло майстерні над пленером і, насамкінець, великих майстрів минулого - над рештою художників.

Спираючись на творчість художників [[кватроченто]] і [[готика|готики]] і досягаючи абсолютной точності своєї техніки, вони прагнуть поєднати благородні почуття із реалістичним зображенням об'єкту.

Вони збільшували розміри полотен, щоб зображувати предмети і людські тіла в їхнюїхній натуральнунатуральний величинурозмір.

В плані техніки молодих художників цікавить, передусім, творчість їх сучасників — Тернера(1775—1851), Блейка (1757—1827), [[Жеріко]] (1791—1824), [[Ежен Делакруа|Ежена Делакруа]] (1798 - 1863), Енгра (1780 - 1867), а серед старих майстрів — [[Джорджоне]] (1477—1510) і Рубенса (1577—1640) — в основному, через незвичайний колорит їхніх робіт.

Звільнення живопису від академізму[[академізм]]у, як вважали прерафаеліти, означає також відмову від академічного ідеалізму. Молоді митці наполягають на тіснішому зв’язку з природою. Кінець статичним позам і „досконалій красі”: можна писати просто, щиро і — відверто.

Прерафаеліти відкрито критикують „Преображення”полотно пізнього періоду творчості Рафаеля „Преображення” - за його ''„зневагу до краси і правди,[[ помпезність]] образів апостолів[[апостол]]ів і Спасителя, які не мають нічого спільного з істинною духовністю...”духовністю”'', яке академіки оголосили зразком досконалості.