Еретрія: відмінності між версіями

Біля [[825 до н. е.|825 року до н. е]] внаслідок великої пожежі еретрійці змушені були залишити свої домівки і перенести місто трохи ближче до виходу з [[Евбейська затока|Евбейської затоки]]. Місто швидко розростається і переживає справжній розквіт. Зручне розташування на перехресті морських шляхів, що з'єднували Балканську Грецію з островами [[Егеїда|Егеїди]] і [[Анатолія|Анатолією]], родюча земля Евбеї, близькість до покладів [[мідь|міді]] і [[залізо|заліза]] швидко перетворили Еретрію на одну з провідних держав тогочасної Еллади. До свої евбейських володінь вона додає острови [[Андрос]], [[Тенос]] , [[Кея]] і землі у [[Беотія|Беотії]]. Місто одним з перших почало карбувати власну [[монета|монету]], запровадило на своїй території єдину [[система мір|систему мір]] — так звані «[[евбейські міри]]».

 

Про царську владу в Еретрії повідомлень не залишилося, що може свідчити про її дуже раннє скасування. Принаймні з початку VIII століття до н. е. всю владу в місті зосередили в своїх руках представники місцевої [[аристократія|аристократії]] – так званих «[[вершники|вершників]]» ({{lang-el|ἱππεύς}}). Страбон стверджує, що місцеве військо нараховувало 300 кіннотників і 60 колісниць, спорядити які в тодішніх умовах було під силу лише представникам родової знаті. Про певну внутрішню нестабільність може свідчити повідомлення [[Плутарх]]а, який вклав в уста [[Солон]]у слова про те, що евбейці обрали собі [[есимнет]]ом [[Тіннонд]]а, але невідомо чи йдеться в цьому випадку про Еретрію.

 

У [[Лелантська війна|Лелантській війні]] Еретрії довелося воювати і з Халкідою, і з Коринфом одночасно. І хоча саму Еретрію підтримали її власні колонії, [[Мілет]], [[Мегари]], [[Егіна]] і [[Аргос]], хід війни загалом складався не на її користь. Супротивникам вдалося виснажити еретрійців у дрібних сутичках, зруйнувати їхні опорні пункти на [[Андрос]]і і на самій [[Лелантська рівнина|Лелантській рівнині]] і врешті решт завдати рішучого удару на їхній же території. Зазнавши загальної поразки, Еретрія втратила свої володіння у [[Беотія|Беотії]] і на [[Кіклади|Кікладах]], найродючіші землі на Евбеї і поступилася лідерством в Егеїді своєму союзнику [[Мілет]]у. Щоправда, на відміну від переможців-халкідян еретрійці продовжували активну колонізаційну політику, зосередившись насамперед на [[Фракія|фракійському]] узбережжі.

 

Загостренням внутрішніх протиріч і посиленням конкуренції між представниками аристократії скористався [[Діагор]], який невдовзі після Лелантської війни встановив в Еретрії [[тиранія|тиранію]]. Пізніше влада в місті перйшла до прихильників поміркованої [[демократія|демократії]]. Наприкінці VI ст.. до н .е. Еретрія зближується з [[Афіни|Афінами]]. Цьому сприяла етнічна спорідненість, близькість політичних режимів і спільна ворожнеча з Халкідою.