Латинська література в Україні: відмінності між версіями

Досліджена лише почасти і потребує продовження та поглиблення студій історіографічна проза С. Окольського, М. Хвальковського, [[Юзефович Ян Томаш|Я. Юзефовича,]] М. Лучкая та інші твори менш відомих чи анонімних авторів, які послуговувалися латиною. Хоча вже за тогочасними правилами, історик мусив нічого не вигадувати, а писати лише правду, не керуючись ні дружбою, ні ненавистю , на сторінках тогочасних видань розквітає ідеалізуючий біографізм – ідеться передусім про численні види етикетної літератури – твори, написані з нагоди визначної події у родинному чи суспільному житті, спрямовані на вшанування певної шляхетної особи та її діянь: з нагоди дня народження (genethliaca), [[весілля]], на подяку (eucharistica), на [[смерть]] (epicedia), хвалебні промови з інших приводів (encomiastiсa, panegyrici) тощо.

Українська етикетна [[проза]] – це, головним чином, енкомії-панегірики, у яких прославляється окремий звитяжний вчинок героя, весільні величання, уславлення достойника по смерті. Та у складеному нами переліку оригінальних творів написане з нагоди подій людського життя кількісно переважає інші досліджувані прозові жанри[[жанр]]и – характерний вияв ренесансного антропоцентризму, що повернув до широкого вжитку численні призабуті жанри, які, беручи початок в античності, сприяли утвердженню людського начала в літературі пізніших часів.

Саме в етикетних творах особливо яскраво виявляє себе характерна ознака художньої літератури XVII—XVII ст., що полягає у поєднанні поезії та прози у межах одного твору. [[Прозиметрій]] – межове [[явище]], поряд з метризованою прозою, що стало наслідком чергової зміни домінування поезії та прози у художній літературі. Прозиметрій спостерігаємо також у полемічній літературі. Вкраплення віршів у прозовому творі були не лише прикрасою – вони виконували емоційну функцію, відігравали роль резюме на завершення кожної частини, мали дидактичну мету, полегшуючи запам’ятовування рядків, що містили головну думку. Прозові вставки у вірші створювали простір для авторських роздумів, давали змогу недвозначно висловлювати власну точку зору.

Найчастотніші серед словесних тропів у розглянутих нами етикетних творах – [[метафора]], [[синекдоха]], [[метонімія]], серед смислових – [[гіпербола]], [[алегорія]], [[перифраз]]. [[Стилістичні засоби]] представлені словесними фігурами додавання ([[анафора]], [[анадиплозис]], [[синонімія]], [[градація]]), подібності ([[антитеза]], [[парономазія]]), пропуску ([[асиндетон]], [[полісиндетон]]) та смисловими – фігурами речень ([[інверсія]], [[еліпсис]], риторичні запитання, ствердження, заперечення, вигуки[[вигук]]и, окличні речення).