Союз (космічний корабель): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Розум (обговорення | внесок) м орфографія, стильові правлення |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
[[Файл:Soyuz TMA-6 spacecraft.jpg|thumb|200px|«Союз ТМА-6» наближається до [[Міжнародна космічна станція|МКС]]]]
'''Союз''' — назва родини [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянських]], тепер [[Росія|російських]] багатомісних пілотованих [[космічний корабель|космічних кораблів]] для доставки екіпажів і вантажів на орбітальні станції.
==Історія створення==
Ракетно-космічний комплекс «Союз» почав проектуватися в [[1962]] році в [[ДКБ-1]] як корабель для обльоту Місяця. У космос повинна була відправитися зв'язка з космічного корабля і розгінних блоків (вироби [[7К]], [[9К]] і [[11К]]). Згодом цей проект був закритий на користь обльоту Місяця на кораблі, які видає «[[Протон (ракета-носій)|Протон]]» (УР500К-Л1), а на базі [[7К]] почали робити 7К-ОК - багатоцільовий тримісний орбітальний корабель (ОК), призначений для відпрацювання операцій маневрування і стикування на навколоземній орбіті , для проведення різних експериментів, у тому числі з переходу космонавтів з корабля в корабель через відкритий космос.
Випробування 7К-ОК почалися в [[1966]] році. Перші 3 безпілотних пуску: (7К-ОК № 2, відомий, як «Космос-133», 7К-ОК № 1 (старт якого був відкладений, але привів до спрацьовування САС і вибуху ракети в стартовому споруді), 7К-ОК № 3 «Космос-140») виявилися невдалими і виявили серйозні помилки в конструкції корабля. 4-й пуск з В. Комаровим («Союз-1») виявився трагічним - космонавт загинув. Тим не менше кораблі довели і вже в [[1968]] відбулася перша автоматична стиковка 2-х «Союзів», потім - пілотована, а потім груповий політ трьох кораблів відразу і довготривалий політ.
У [[1969]] році почалася робота над створенням довгострокової орбітальної станції. Для доставки екіпажу був в найкоротші терміни зроблений корабель 7КТ-ОК (Т - транспортний). Він відрізнявся стикувальним вузлом з внутрішнім люком-лазом. Час автономного польоту корабля становило до 3 діб, а в складі орбітальної станції - до 60 діб. Четвертий політ корабля цього типу («[[Союз-11]]») закінчився трагедією - через розгерметизацію на ділянці спуску загинули Г. Добровольський, В. Волков і В. Пацаєв, вони були без скафандрів. Тому корабель був перероблений (внесені зміни до компонування СА для розміщення космонавтів у скафандрах). Через зрослу маси систем життєзабезпечення новий варіант корабля 7К-Т став двомісним, позбувся сонячних батарей. Цей корабель став «робочою конячкою» радянської космонавтики [[1970]]-х: 29 експедицій на станції «[[Серія станцій Салют|Салют]]» і «[[Станція Алмаз|Алмаз]]». Його версія 7К-ТМ (М - модифікований) використовувалася у спільній польоті з американським «Аполлоном» за програмою [[Експериментальний Політ Аполлон-Союз|ЕПАС]]. Віддаючи данину точності опису програми «Союз», слід уточнити, що чотири кораблі «Союз», офіційно стартували після аварії («Союз-11») мали у своїй конструкції сонячні батареї різних типів, однак це були інші версії корабля «Союз» (7К -ТМ, 7К-Т-АФ, 7К-Т-МФ6), відповідно: («[[Союз-16]] »)/(« [[Союз-19]]»), («[[Союз-13]]»), («[[Союз-22]]»).
Наприкінці 1960-х почалося проектування корабля 7К-С для потреб [[Міністерство оборони СРСР|Міністерства оборони СРСР]]. Він відрізнявся значно вдосконаленими системами (цифрова ЕОМ, нова система управління, об'єднана рухова установка). Потім від військового використання відмовилися на користь більш перспективною серії кораблів ТКС («Транспортний корабель постачання») і модифікація 7К-СТ, «Союз-Т» (Т - транспортний) літала на станції [[Салют-6]] і [[Салют-7]]. За рахунок удосконалення, що спускається, апарату вдалося знову збільшити екіпаж до трьох осіб - на цей раз в скафандрах. Крім того, в цій модифікації знову були додані сонячні батареї.
Подальша еволюція систем корабля привела до модифікації «Союз ТМ»: нова рухова установка, покращена парашутна система, система зближення і т. д. Перший політ був здійснений в 1986 році до станції «[[Орбітальна станція «Мир»|Мир]]», а останній у [[2002]] до [[Міжнародна космічна станція|МКС]].
З тих пір і по теперішній час експлуатується «Союз ТМА» (А - антропометричні). Корабель був доопрацьований стосовно до польотів на МКС, в ньому можуть працювати космонавти, які не помістилися б у «Союз ТМ» за зростом. Для вишукування резервів пульт космонавтів замінений на новий, з сучасною елементною базою, поліпшена парашутна система, зменшена теплозахист. Останній політ корабля даної модифікації запланований на [[30 вересня]] [[2011]] року.
У подальшому на кораблі нового типу («Союз-ТМА М») планується замінити БЦВМ (вона буде легше на 68 кг.) Та деякі бортові системи комплексу управління, з метою поліпшення інтеграції з бортовою системою управління МКС, а також, розширення можливостей корабля в автономному польоті. Перший політ корабля даного типу з екіпажем на борту планується 30 вересня 2010 року.
Розробником і виробником кораблів сімейства «Союз» з 1960-х і по теперішній час є Ракетно-космічна корпорація «Енергія». Виробництво кораблів здійснюється на головному підприємстві корпорації в підмосковному місті Корольов, а випробування і підготовка кораблів до запуску - у монтажно-випробувальному корпусі (МВК) підприємства на 254-му майданчику космодрому [[Байконур]].
== Структура ==
| |||