Людвік Фінкель: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Людвіг (Людвік) Фінкель''' ([[1858]]—[[1930]]) - представник львівської наукової школи польських істориків ХІХ ст. Учень [[Ліске Францішек|Францішека Ліске]]. Керівник кафедри австрійської історії [[Львівський університет|Львівського університету]] ([[1892]]-[[1918]]), на якій замінив укр.історика [[Шараневич Ісидор|І.Шараневича]]. Автор концепції польського заснування [[Львівський університет|Львівського університету]] та багатотомної бібліографії польської історії.
[[1894]] разом із К. Стажинським видав історію [[Львівський університет|Львівського університету]], при написанні якої використав максимально доступну кількість архівних матеріалів. На час прибуття імператора Франца Йосифа І до Львова на офіційне відкриття медичного факультету Львівського університету монографію видано й подаровано монарху. Досі ця робота залишається найповнішим дослідженням історії львівського вищого навчального закладу до 1880-х pp.; вона містила також хроніку подій до [[1894]]. Ключове значення - нова концепція передісторії Львівського університету, яка - з одного боку - спростовувала
Л. Фінкель грунтував нову концепцію історії університету на привілеї польського короля [[Ян Казимир|Яна Казимира]]. Той надав їх Львівській академії єзуїтів (згідно з привілеєм, після [[1661]] цей освітній заклад існував саме під такою назвою). Ф. вважав академію університетом де-факто. Л. Фінкель свідчив: на початку ХVIII ст. академію відвідувало близько 800 студентів. Розділ про передавстрійську історію університету Ф. закінчив висловом польського просвітника [[Гуґо Коллонтай|Гуґо Коллонтая]].Там наголошувалося на важливості цієї установи в період, що передував поділові [[Польща|Речі Посополитої]]: «Беручи до уваги вручення докторських ступенів, колегії [[Львів|Львова]] і [[Познань|Познані]] можна уважати університетами, і на загал такими вони і вважаються». Автор таким чином збудив дискусію про дату заснування. Войцєховський став першим з ректорів Львівського університету, які у своїх інавгураційних промовах, кажучи про його заснування, не заперечували загалом ролі цісаря Йосифа ІІ, однак посилалися на привілей польського монарха [[Ян Казимир|Яна Казимира]].
Історія Ф. - виклик українській галицькій громаді, яка вела бороотьбу за національний Львівський університет. Зокрема, [[1912]] газета «Діло» опублікувала серію статей, у яких намагалася довести недоречність дати заснування університету,
Однак найбільший здобуток Фінкеля - підготовка до публікації багатотомної бібліографії польської історії. Її поява значною мірою - результат роботи наукового семінару, очолюваного Ф. Вчений також підтримував академічні традиції, закладені вчителем - [[Ліске Францішек|Ф. К. Ліске]]. Широко залучав до наукової роботи студентську молодь, формував студентські наукові гуртки. Лекції Ф. слухав видатний укр. географ [[Степан Рудницький]].
| |||