Людвік Фінкель: відмінності між версіями

[[1894]] разом із К. Стажинським видав історію [[Львівський університет|Львівського університету]], при написанні якої використав максимально доступну кількість архівних матеріалів. На час прибуття імператора Франца Йосифа І до Львова на офіційне відкриття медичного факультету Львівського університету монографію видано й подаровано монарху. досіДосі ця робота залишається найповнішим дослідженням історії цьогольвівського вищого навчального закладу до 1880-х pp.; вона містила також хроніку подій до [[1894 р]]. Важливе їїКлючове значення полягає- такожнова уконцепція томупередісторії Львівського університету, щояка в- нійз булоодного представленобоку цілковито- іншийспростовувала поглядпруські наінсинуації, передісторіюз тадругого історію- університетуігнорувала український формат його розвитку, наголошуючи винятково на польськості.

Л. Фінкель надававгрунтував великогонову значенняконцепцію привілеєвіісторії університету на привілеї польського короля Яна Казимира. Той надава їх Львівській академії єзуїтів (згідно з привілеєм, після [[1661]] цей освітній заклад існував саме під такою назвою). ВінФ. такожвважав вбачавакадемію ууніверситетом нійде-факто. установу, гідну статусу університету, навіть якщо їй і відмовляли у ньому з політичних міркувань – через практиковану у ній програму навчання. Л. Фінкель зауважив, щосвідчив: на початку ХVIII ст. академію відвідувало близько 800 студентів. Розділ про передавстрійську історію університету ЛФ. Фінкель закінчив висловом польського просвітника [[Гуґо Коллонтай|Гуґо Коллонтая]], у якому.Там наголошувалося на важливості цієї установи в період, що передував поділові [[Польща|ПольщіРечі Посополитої]]: «Беручи до уваги вручення докторських ступенів, колегії [[Львів|Львова]] і [[Познань|Познані]] можна уважати університетами, і на загал такими вони і вважаються». Автор таким чином збудив дискусію про дату заснування. Войцєховський став першим з ректорів Львівського університету, які у своїх інавгураційних промовах, кажучи про його заснування, не заперечували загалом ролі цісаря Йосифа ІІ, однак посилалися на привілей польського монарха [[Ян Казимир|Яна Казимира]].

Історія Ф. набула- політичноговиклик забарвленняукраїнській черезгалицькій боротьбугромаді, українцівяка вела бороотьбу за національний Львівський університет. Зокрема, [[1912]] газета «Діло» опублікувала серію статей, у яких намагалася довести недоречність дати заснування університету, прийнятої поляками. Користуючись друкованими джерелами та історичними працями, українські автори піддавали сумніву обґрунтованість дати [[1661]] і стверджували, що єдиним гідним довіри засновником Львівського університету був австрійський цісар [[Йосиф II]]. Не важко встановити і причини такої зміни.Саме 1912 почалися польсько-українські переговори, зокрема щодопро створення окремого українського університету, що змусило поляків і українців шукати засобівпідтримку зміцнення своїх позиційу наофіційного переговорахВідня.

НайбільшийОднак найбільший здобуток Фінкеля - підготовка до публікації багатотомної бібліографії польської історії. Її поява значною мірою - результат роботи наукового семінару, очолюваного Ф. ПідтримувавВчений також підтримував академічні традиції, закладені вчителем - [[Ліске Францішек|Ф. К. Ліске]]. Широко залучав до наукової роботи студентську молодь, формував студентські наукові гуртки. Лекції Ф. слухав видатний укр. географ [[Степан Рудницький]].