Прокл Діадох: відмінності між версіями

'''Прокл Діадох''', Діадох (08.02.[[8 лютого]] [[412]], Константинопіль, -[[Константинополь]] — [[17.04. квітня]] [[485]], [[Афіни]]), — [[давньогрецький філософ]]-[[неоплатонік]]. Він завершує розвиток неоплатонізму[[неоплатонізм]]у і всієї античної філософії.

Про його життя відомо завдяки біографії, яку написав його учень [[Марін]] "«Прокл, або про щастя"». Навчався у [[Александрія | Александрії]], потім в [[Афіни | Афінах]] у [[Плутарх | Плутарха]] Афінського і [[Сіріан | Сіріана]]. З 437 року очолював платонівську [[АкадемияАкадемія Платона| Академію]] замість [[Сіріан | Сіріана]].

Залишив величезну літературну спадщину. Твори Прокла тісно пов'язані з його викладацькою діяльністю. Він склав коментарі до всіх 12 діалогів [[Платон | Платона]], "«Началам" » [[Евклід | Евкліда]]. Прокл склав коментар до Плотина, вступ до філософії [[Арістотель | Арістотеля]], коментар до трактату [[Порфірій | Порфірія]] "«Про п'ять загальнихзагальнтх понять"», а також навчальний посібник з платонівської філософії. Видатним теоретичним твором Прокла є "«Богословське елементарне вчення"». Твір складається з 211 тез, які викладають усю систему неоплатонізму: вчення про Єдине, про Розум, про Душу і про Космос. В праці "«Про теологію Платона"» розум розглядається як об'єкт мислення і як його суб'єкт. Метод коментування [[Платон | Платона]] у Прокла є подальшим розвитком метода [[Ямвліх | Ямвліха]]. Проклу належить діалектична ідея тріадичності ([[тріада]]). В основі цього метода лежить вчення про те, що самий розвиток предмета тріадичен. По тріадам розвивається у Прокла все в світі богів і і світі живих істот, в космосі, в сфері філософії. У тріаде Прокл виділяє три моменти: 1) - — перебування у собі( причина, неподільна єдність, потенція); 2) - — вихід за свої межі (початок ділимости, енергія); 3) - — повертання із іного буття назад до себе, у неподільне єдинство. Тріадичному розділу піддається і Розум по різним ступеням:1) Розум уявний (перебування у собі, буття); 2) Розум мислячий , Розум у звичайному сенсі; 3) повернення до себе, тожество буття і мислення. Тріадичний принцип зберігається у Прокла також і для 3-го момента тріади, для світа Души, обіймає души божественні, демонічні та людські. Виходячи з думки Платона про те, що єдине розкривається у множині, а остання прагне до єдиного, Прокл визнавав три ступеня розвитку усього існуючого: перебування, прямування вперед, повернення назад. Розвиток відбувається не шляхом перетворювання або поділу, а внаслідок повноти сил, завдяки чому одне створює інше, при цьому само не змінюється.