Міжнародна політика: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
+ {{Стаття, з якої нема посилань}} за допомогою AWB |
Немає опису редагування |
||
Рядок 25:
'''пасивна політика''' - є властивою для слаборозвинених держав, які намагаються пристосуватись до міжнародного серердовища, перевіривши свою зовнішню політику на позиції інших держав, вона означає фактичну відмову від частини власного суверенітету.
Cтворення і підтримання умов для реалізації свого впливу (сили) становить фундаментальний зовнішньополітичний інтерес держави. А, з іншого боку, саму силу держави можна визначити як її здатність захищати свої інтереси та реалізовувати свій потенціал на міжнародній арені, як її спроможність спонукати (або примусити) іншого суб’єкта діяти у напрямі, бажаному для цієї держави.
Сила (power)це поняття і об’єктивне, і суб’єктивне одночасно. Воно складається з багатьох елементів, має різні параметри. Серед них найважливішими є:
• геополітичне становище (geopolitical location );
• населення (population ), передусім йдеться про чисельність населення, стан його здоров’я, вікову структуру, природній приріст, а також його соціальні характеристики; чисельність населення зумовлює величину і стан збройних сил, людська база є основою військової могутності, крім кількісного виміру населення звертається увага, на його якісні характеристики, зокрема на національний характер, який випливає з його традиційної філософії буття й історичного досвіду;
• природні ресурси (natural resources )країна з великими ресурсами потенційно знаходиться у вигідному становищі, але за умови, що вона має можливість їх експлуатувати;
• індустріальний розвиток (industrial capacities ) державиусі воєнні конфлікти ХІХХХст. підтверджували висновок: перемогу здобували країни з вищою індустріальною базою, рівень індустріального розвитку відіграє велику роль і в мирний час; наслідком індустріальної могутності країни є досягнення вищого життєвого рівня, що забезпечує підтримку уряду населенням, створює ситуацію політичної стабільності; водночас зміцнення індустріальної могутності держави збільшує її потреби в нових ресурсах, а це призводить до потенційної залежності від інших країн, особливо в сфері енергоносіїв, якими країни забезпечені дуже нерівномірно;
• військова могутність (military power ) це не тільки кількість військової техніки, а ще й уміння її використати як для захисту своєї вітчизни, так і у разі можливих дій на чужій території;
• воля (will to act ) цей показник не піддається кількісному виміру, але без волі, без бажання використати все, про що говорилося вище (природні ресурси, військову та індустріальну могутність) в інтересах своєї держави, не може бути і мови про міжнародну силу; дослідники розглядають її або як волю правлячої еліти досягати поставленних цілей, або як волю населення підтримувати владні рішення, або як поєднання того і іншого;
• політичне керівництво і внутрішня організація влади (political management and internal organization of power ) є важливим чинником міжнародної сили держави, у період миру і процвітання переважають колективні форми керівництва, або принаймі такі, що видають себе за колективні, у кризові або воєнні часи країни потребують централізованого управління; політична фракційність зменшує політичну стабільність і відповідно підриває силу держави;
• дипломатія (diplomacy ) теж може розглядатися як фактор міжнародної сили держави, досвідчені дипломати вміють захистити інтереси своєї держави, створити сприятливий для неї міжнародний клімат, який дозволяє державі реалізовувати свої міжнародні цілі;
• міжнародний імідж держави (the image of the state ), тобто її образ, її сприйняття іншими державами також є однією з основних складових сили держави на міжнародній арені.
Міжнародні відносинисукупність інтеграційних зв’язків що формують людське співтовариство.
Види міжнародних відносин.
1.За рівнем представництва:
• на найвищому рівні (перші особи);
• на високому рівні (міністри ЗС члени КМ заступники керівників міжнародних організацій);
• середній рівень (заступники міністрів спеціальні представники перших осіб держави);
• низький рівень (надзвичайні та повноважні посли держав спеціальні представники організацій).
2.За статусом:
• формальні офіційні;
• неформальні неофіційні.
3.За змістом:
• відносини співробітництва (встановлюються як правило між приблизно рівними за силою могутністюпотенціалами партнерами);
• відносини співіснування (коли суб’єкти маючи різні основні інтереси змушені підтримувати тимчасове співробітництво що може прерости як у постійне так і в конфлікт);
• відносини нейтралітету (відмова від участі у війні у будьякій формі).
Структура цілей та завдань міжнародної політики.
В історії :
- територіально-економічні зазіхання;
- боротьба за сфери впливу, за ринки збуту, джерела сировини та їх перерозподіл.
В сучасності :
- участь у міжнародному поділі праці і пов”язаному з ним обміні товарами, сировиною, технологіями, винаходами та духовними цінностями;
- спільне розвязання глобальних проблем сучасного світу;
- захист прав людини;
- колективне забезпечення міжнародного миру.
Засоби здійснення міжнародної політики :
- війна-тривалий збройний конфлікт між окремими державами, групами держав (світова війна) або верствами населення в одній державі (громадянська війна); підраховано, що за 3,5 тис. рр. писаної історії людство лише 270 років жило без війн; війна ще й досі є поширеним засобом міжнародної політики;
- дипломатія (з грец. diploma-лист, складений навпіл)-офіційна діяльність держав, урядів та інших уповноважених осіб, органів,установ, які здійснюють зовнішні зносини держави і репрезентують її інтереси на міжнародній арені; дипломатія здійснюється за допомогою внутрішніх державних інститутів (глава держави, уряду, МЗС, МЗ Торгівлі, інші міністерства та комітети, які певною мірою співпрацюють з аналогічними інститутами закордоном тощо) та зовнішніх (дипломатичні представництва, зокрема посольства, місії, на чолі яких стоять представники різних класів та рангів).
Принципи сучасних міжнародних відносин
• поваги до державного суверенітету та суверенної рівності
• незастосування сили чи погрози силою
• непорушності кордонів і територіальної цілісності держав
• мирного врегулювання спорів
• невтручання у внутрішні справи
• поваги прав людини і основних свобод
• рівноправності і права народів розпоряджатися своєю долею
• співробітництва між державами
• сумлінного виконання міжнародних зобов'язань
| |||