В'єтські мови: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 10:
З морфологічної точки зору, в'єтмионґські мови характеризуються відсутністю словозміни та [[аналітизм]]ом. Знаменні слова діляться на дві надкатегорії: імена ([[іменник]]и та [[числівник]]и) і предикативи ([[дієслово|дієслова]] та [[прикметник]]и). Службові слова (такі як видо-часові показники, показники множинності та статі) мають свої паралелі серед знаменних слів. При сполученні іменника з числівником, прикметником, [[займенник]]ом обов'язково вживається [[класифікатор (мовознавство)|класифікатор]]. Окрім синтаксичних службових слів ([[прийменник]]и, [[сполучник]]и) існує значна кількість супрасинтаксичних службових слів (фразові частки, показники актуального членування). Основним способом утворення нових слів є сполучення [[корінь (мовознавство)|коренів]]: поширена повна та часткова [[редуплікація]]. В'єтнамська мова має словотворчі [[суфікс]]и [[китайська мова|китайського]] походження.
 
Порядок слів у простому [[речення|реченні]] SVO ([[підмет]]-[[присудок]]-об'єкт[[додаток (мовознавство)|додаток]]), а [[означення]] наслідує означуване слово. Окрім [[складносурядне речення|складносурядних]] та [[складнопідрядне речення|складнопідрядних]] речень виділяються так звані ускладнені речення, в яких додаток першого дієслова є водночас підметом другого.
 
У давній [[лексика|лексиці]] присутня значна частка [[тайська мова|тайських]] та китайських [[запозичення|запозичень]].
 
Усі в'єтмионґські мови, окрім в'єтнамської, безписемні. Опис та дослідження цих мов почалосяпочався у XIX столітті. Майже всі вчені (А. Масперо, М. Е. та М. А. Баркери, Л. К. Томпсон) користувалися даними лише в'єтнамської та мионґської мов, оскільки даних попро іншихінші мовахмови не мали. Тільки М. Ферлю використовував у своїх працях дані мови тхавунґ. З кінця 70-х років XX століття в'єтмионґські мови активно вивчаються у В'єтнамі.
 
[[Категорія:Мови]]