В'єтські мови: відмінності між версіями

З морфологічної точки зору, в'єтмионґські мови характеризуються відсутністю словозміни та [[аналітизм]]ом. Знаменні слова діляться на дві надкатегорії: імена ([[іменник]]и та [[числівник]]и) і предикативи ([[дієслово|дієслова]] та [[прикметник]]и). Службові слова (такі як видо-часові показники, показники множинності та статі) мають свої паралелі серед знаменних слів. При сполученні іменника з числівником, прикметником, [[займенник]]ом обов'язково вживається [[класифікатор (мовознавство)|класифікатор]]. Окрім синтаксичних службових слів ([[прийменник]]и, [[сполучник]]и) існує значна кількість супрасинтаксичних службових слів (фразові частки, показники актуального членування). Основним способом утворення нових слів є сполучення [[корінь (мовознавство)|коренів]]: поширена повна та часткова [[редуплікація]]. В'єтнамська мова має словотворчі [[суфікс]]и [[китайська мова|китайського]] походження.

 

 

У давній [[лексика|лексиці]] присутня значна частка [[тайська мова|тайських]] та китайських [[запозичення|запозичень]].

 

 

[[Категорія:Мови]]