Вікіпедія

Азбуковники: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
VVVBot (обговорення | внесок)
4761 редагування
м робот добавил: ru:Азбуковник
м Автовиправлення
Рядок 10:
==Різновиди азбуковників==
 
Аналіз списків Азбуковників дозволив виявити сім великих словникових пам’яток, три з яких були завершені у XVI ст. (в найстаршому з них -— понад 2000 статей, в другому -— понад 5000, в третьому -— понад 6000). Перший був створений в 50-60-і рр. в [[Троїце-Сергієва лавра|Троїце-Сергієвій лаврі]]. Ймовірно, завдячує філологічній діяльності [[Максим Грек|Максима Грека]] (який помер в цьому монастирі [[1556]] р.) і орієнтується на його погляди з питань перекладу й правки церковних книг. Другий та третій Азбуковники були укладені, один за одним, в [[1596]] р. (слідом за виданим того ж року у Вільні Лексисом [[Зизаній Лаврентій|Лаврентія Зизанія]]). Четвертий, п’ятий та шестий Азбуковники тісно зв’язані з українською лексикографічною традицією, але кожен своїм чином. Четвертий та п’ятий Азбуковники порівняно невеликого обсягу (коротші за перший Азбуковник в його першій редакції), відрізняються високою культурою лексикографічної праці, останній з них -— і увагою укладача до високої книжності і до віршування. У шостому Азбуковнику, більш об’ємному, вміщено значну кількість словникових статей, позичених з розмовної мови. За своїм словником і розробці статей він досить далекий від традиції трьох попередніх Азбуковників. Сьомий Азбуковник вважається складений книжниками [[Соловецький монастир|Соловецького монастиря]] в 60-і роки XVII ст. -— монументальна праця, в основу якої був покладений третій Азбуковник.
 
Азбуковники були переважно анонімні. Судячи з текстів, перші з них виникли в середовищі переписувачів книжок, перекладачів і справщиків перекладів, майже винятково монахів. Записи в списках азбуковників свідчать, як змінювалося протягом XVII ст. коло їх копіїстів та читачі; все рішде це монастирські книжники, все частіше -городяни з середнього та нижнього стану. З кінця XVII ст. азбуковники з’являються в збірнях старообрядців, починають укладатися короткі словники вибіркового типу, що відповідали особистим запитам укладачів або замовників.
Рядок 16:
===Словники===
 
Цей різновид Азбуковників схожий на сучасні словники. Поняття в них розташовані в [[алфавіт|алфавітному]]ному порядку, кожне іноземне слово супроводжується більш-менш розлогим роз'ясненням (від однієї-двох строк до сторінки), іноді дається переклад на декілька мов. Підбір термінів хаотичний та випадковий. Пізніше, в XVII-XVIII ст. цей різновид Азбуковників перетворився в словники практично сучасного типу.
 
===Навчальні===
Рядок 22:
Навчальні Азбуковники складались, як правило, з двох частин: лексикографічної та пізнавальної.
 
В пізнавальній частині друкувались статті з [[філософія|філософії]], загальної та вітчизняної [[історія|історії]]. Особливо цікавими були короткі відомості з [[природничі науки|природничих наук]] -— географії , метеорології, мінералогії та ботаніки. В описах тварин, що нібито живуть на території [[Азія|Азії]] та [[Африка|Африки]], [[Америка|Америки]] та [[Європа|Європи]], Азбуковники містили масу фантастичних відомостей, але, поряд із тим, друкували і реальні спостереження.
 
Навчальні Азбуковники користувались найбільшою популярністю і сприймались як розважальна література.
Рядок 40:
[[1627]] в [[Київ|Києві]] письменник і друкар [[Беринда Памво|Памво Беринда]] видав друком «Лексиконъ славеноросскій и именъ тлъкованіе». «Лексикон» Беринди налічує близько 7000 словникових статей, у тому числі близько 1400 онімів. Ряд слів і тлумачень у «Лексиконі» вказують на зв'язок його з новгородськими словничками 1281 і 1431 рр. Якщо Беринда не використав безпосередньо ці матеріали, то, очевидно, мав у своєму розпорядженні якесь інше джерело, так чи інакше пов'язане з ними.
 
Значним явищем в [[Україна|українській]] [[Лексикографія|лексикографії]] була анонімна рукописна праця серед. XVII ст. «Синоніма славеноросская» -— перший український словник активного типу (тобто з українським реєстром), укладений на Наддніпрянщині. Це зворотна переробка «Лексикона...Лексикона…» Памва Беринди.
 
==Література==
Рядок 47:
* [http://ksana-k.narod.ru/Book/oldruss/azbukov.htm Литература Древней Руси. Азбуковники.]
* [http://litopys.org.ua/links/inlex.htm Староукраїнські граматики та лексикони]
** [http://litopys.org.ua/zyzlex/zyz101.htm «Р<small>Ђ</small>чь Жидовьскаго языка, преложена на Роускую...Роускую…» (1282 р.)]
** [http://litopys.org.ua/zyzlex/zyz102.htm «Тлъкованїе неудобь познаваемомъ въ писаныхъ речемь..» (1431 p.)]
** [http://litopys.org.ua/zyzlex/zyz.htm ''Лаврентій Зиз''аній. Лексис. (Вільно, 1596)]
** [http://litopys.org.ua/berlex/be.htm ''Памво Беринда''. Лексикон словенороський (Київ, 1627)]
* [http://litopys.org.ua/ukrmova/um38.htm Лексикографія. Енциклопедія "«Українська мова"»]
 
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Азбуковники