Іспанська кухня: відмінності між версіями

[[Файл:Tortilla patatas.jpg|thumb|200px|Тортійя пататас -— омлет з картоплею]]

[[Іспанія]] -— півострів, оточений двома морями. І, природно, мешканці узбережжя здебільшого харчуються рибою. Проте тут розрізняють два види риби. Адже та риба, що виловлена у Середземному морі, відрізняється від тієї, яку ловлять в Атлантиці. З іншого боку Іспанія -— гориста країна. Залежно від висоти, сильно змінюється клімат. На висоті до 300 метрів над рівнем моря майже ніколи не буває холодно, але постійно йдуть дощі. Тут -— свої продукти. Саме так відповідно до географічного розподілу і відрізняються кулінарні традиції Іспанії. В іспанській кухні дуже мало молочних продуктів. Незалежно від регіону, їжу готують на маслиновій олії. Вершкова олія для приготування їжі не використовується. Це є іспанською особливістю. Іншими загальними ознаками іспанської кухні є вживання яєчних десертів та винятково білого пшеничного хліба.

Якщо казати про особливості, які поєднують іспанську кухню з іншими національними кухнями, то іспанці вважають, що з італійцями їх поєднує використання для приготування страв маслинової олії, а з німецькою -— присутність у меню страв зі свинини.

Майже 40 років тому основною їжею простого народу на більшій частині іспанської території була квасоля, різновид бобових. Найпоширеніша страва -— печеня з квасолі і шматочків м'яса свинини -— у різних регіонах країни називалася по різному. Залежно від того, скільки грошей було на цей час у родини, готувалися різні ковбаси. На Середземноморському узбережжі -— усім відома паейя. Раніше селяни готували рис з тим, що мали в домі. У центральній частині з овочами. Рибалки -— з рибою, яку самі ловили. Зараз існують супермаркети холодильники, морозильники. І які завгодно інгредієнти.

Іспанська кухня протягом сторіч перетерплювала зміни. На неї впливали рімлянє й маври, пізніше -— Новий Світ. Саме з Америки вона сприйняла деякі найважливіші види овочів або пряностей, зокрема, помідори, солодкий перець, гострий перець чилі й насамперед -— картоплю. Істотні зміни з'явилися навіть і після Другої світової війни, коли багато районів Іспанії стали улюбленим місцем відпустки німецьких туристів. У деяких центрах туризму згодом стали подавати страви, які являли собою посередню комбінацію вітчизняної й німецької кухні.

Споконвічна іспанська кухня в сутності по-крєстьянскі проста. Її основою є [[цибуля]], [[часник]], солодкий перець і зелень. Пряності застосовуються помірковано, зате шафран -— рясно. До найбільш популярним ставляться страви "«в одному горщику"» (одна страва на перше й друге), тобто їжа селянського походження, що одночасно свідчить, що населення було відносно бідним.

Перерва між скромним обідом і вечерею занадто тривалий, тому на схилі дня подаються різноманітні закуски "«на один зуб"», називані ''[[Тапас (страва)|тапас]]''. Це можуть бути традиційні оливки, тонкі скибочки шинки або морських рачків, засмажені в клярі. Тапас запивають червоним вином або хересом (іспанське десертне вино), що і в себе на батьківщині коштує набагато дорожче. Тапас, називані також ПІНЧОС, не тотожні закускам, які подаються на початку вечері. Вони звичайно подаються за французьким зразком як проміжні страви: мариновані овочі, анчоуси, сардини, часникова ковбаса, молюски, тунець або салат з тунцем, коктейль із крабів, диня.

У всій країні надзвичайно популярні тортильї (tortillas) -— жарені млинці, які подаються як холодними, так і гарячими.

Інші типові для Іспанії супи -— це пучеро (puchero) –— суп із яловичини з шинкою, ковбасою, кльоцками, петрушкою і часником, а також густа олла подріда (olla podrida), основу якої складають: бараина, теляче стегно, телячі хвости, шинка, копчена ковбаса, горох і овочі.

Сучасна іспанська кухня різноманітна, своєрідна і неповторна. Її визначальними елементами -— суто іспанськими стравами -— є хамон та паейя. Зазвичай іспанці спочатку їдять хамон, а потім паелью.

''Хамон'' (свиняча нога) -— іспанська вишукана їжа, найкращий делікатес. В народі говорять, що найпростіше в іспанській кухні це -— з'їсти хамон і запити його червоним вином. Адже приготування хамона -— майже національний міф. Головне, щоб тварина, з якої готується страва, багато бігала і харчувалася жолудями з дуба, який не втрачає листя (на такому дереві плоди дуже смачні та солодкі). Мешканці гірських районів Іспанії підвішують хамон сирим у холодному сухому місці, де він в'ялиться майже без солі. А в місцевостях з вологим кліматом спершу потрібно його добре засолити або підкоптити.

* Бутіфара (Butifarra) -— свиняча ковбаса, яку подають з картоплею фрі або з овочами, інколи з яйцем чи омлетом

* [[Гаспачо]] -— холодний суп з помідорів

* Тортійя -— омлети, типово з картоплею

* [[Чорісос]] (Chorizo) -— пряні свинячі ковбаски

На півдні царюють дари моря, в глибині країни на столах переважають овочі і різноманітні види м'яса, а в горах –— ягнятина і стручкові рослини.

В Астурії готовлять фабаду (страву з квасолі), місцеві сири і сидр. Кантабрія пропонує велику кількість страв з дарів моря і гір і продуктів високої якості, як наприклад, яловичина, анчоуси і молочні продукти. Різні види молюсків, форель, сардини і страва з рису зі свіжим лососем (arroz santanderino). У Країні Басків поширена сезонна кухня, своєрідна сімейна кулінарія з власними стравами, наприклад, мармитако (картопля з макреллю) і чангурро (молюски з крабами). Особливою популярністю користуються тріска в часниковому соусі (bacalao al pil-pil) або по-біскайському, плавці морської щуки (''kokotxas''), величезні котлети з яловичини на грилі (chuletones de buey) і мальки вугра -— вважаються одними з неперевершених іспанських страв.

Серед особливостей кухні Галісії -— поті, калдейрадас, восьминіг, молочні продукти і кондитерські вироби, варений восьминіг (pulpo a feira), свинячі ніжки з листям брукви (lacon con grelos), риба мерлан, тушкована в глиняному горщику (merluza a la gallega).

У центральній частині Іспанії буває холодно, подекуди трапляється справжня зима і там взагалі не буває дощів. Основні продукти харчування тут -— свинина і різноманітні бобові культури. Традиційною стравою мешканців центральної частини Іспанії є ягня або молочне порося, засмажене у величезній печі.

У Піренейській зоні славиться соус чилі "«чиліндрон"» -— соус з томатів, перцю і цибулі. Арагон пропонує нам нескінченну розмаїтість страв з цим чудовим соусом. З ним готують, наприклад, курку (polio al chilindron), куріпку (perdiz) або баранину (cordero). Також чудова шинка з Теруеля. Розмаїтість і багатство -— два влучні визначення для простої, багатої і натуральної їжі в Ла Ріоху і Наваррі, гурмани цінують соуси і гарніри з овочів. Для фруктів і зелені тутешні родючі долини -— просто рай, а вирощені тут спаржа, перець, огірки, часник, а також персики і груші користуються заслуженою славою завдяки своїй якості.

[[Каталонія]] має тісні зв'язки з Південною Францією й Італією, тому фантазія каталонських кухарів не має меж. Основу багатьох головних страв складає один з чотирьох соусів: софріто (sofrito, з часнику, цибулі, томатів, перцю і зелені), самфаїна (samfaina, з томатів, перцю і баклажанів), пікада (picada, з часнику, зелені і смаженого мигдалю) і, нарешті, алі-олі (ali-oli) з часнику з маслиновою олією). Одна з улюблених страв -— печеня ("«касуела"»). Популярні тут густа й ароматна юшка з морського чорта (suquet de peix), смажені свинячі ковбаски з білою квасолею в киплячому свинячому салі (mongetes amb botifarra), а також рагу зі свинячої голови і свинячих ніжок (cap-i-pota).

Значними особливостями і контрастами відрізняється також валенсійська кухня, у якій типово середземноморські страви -— риба, овочі і фрукти -— сполучаються зі стравами, що готуються в районах Центрального плато Месета, -— тушкованими овочами і тушкованою дичиною.

Характерною рисою кухні Мурсії також є використання дарів моря і землі під впливом змішування культур, серед її оригінальних страв особливо цінується "«кальдеро"» або особливо приготовлений мал.

Балеарські острови є батьківщиною кулінарних виробів, що поширилися потім по всьому світу. У першу чергу варто назвати [[майонез]], батьківщина якого місто Маон на острові [[Менорка]]. На [[Майорка|Майорці]] славляться "«енсаймадас"» (легкі булочки з тіста) і ковбаса "«собрасада"».