Військово-морські сили Української Народної Республіки та Української Держави: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 170:
В цих надзвичайно складних умовах, коли між ворогуючими сторонами починав виростати серйозний збройний конфлікт, продовжувалася евакуація українських підрозділів з турецького фронту. [[7 січня]] [[1918]] р. Генеральним секретаріатом на прохання [[Антонович Дмитро Володимирович|Дмитра Антоновича]] було виділено 300 тисяч карбованців на закупівлю в Маріуполі палива для кораблів українського флоту, що знаходилися в Одесі, звідки останні здійснювали свої рейси до Кавказу з метою евакуації українських військ<ref name="Lub_151">[http://www.lib.ua-ru.net/inode/29224.html Лубенець А.В. Творення українського військового флоту в добу Центральної Ради (березень 1917 - квітень 1918 рр.). //Автореф. дис. - Нац. акад. оборони України. — К., 2002, с. 151.]</ref>.
Однак і в Одесі ситуація поступово виходила з під контролю. Як зазначає старший лейтенант Василь Пилишенко<ref name="
{{Початок цитати}}
Рядок 178:
{{Початок цитати}}
Свою роботу я почав з того, що зажадав, щоб мені дали три вантажних авта. В кожному повинно бути по чотири скоростріли і по 10 матросів обслуги. на «вахті» по черзі було одно авто, а інші два «відпочивали». Якщо з якогось місця телефонували про грабіж чи іншого роду безчинство, чергове авто негайно спішило з допомогою. Такі випадки траплялися часто, особливо один був цікавий. Оті дезертири якось натрапили на великий склад французького коньяку. Виламавши двері, стали пробувати коньяк тут же на місці. В скорому часі тих аматорів коньяку зібралася така сила, що я послав туди одне авто, а потім друге. Не було ради, я мусив викликати пожежну команду і тільки холодною водою з брандспойтів удалося розігнати той натовп п'яних людей<ref name="
{{Кінець цитати}}
Так тривало до [[3 січня]] [[1918]] р. Того дня в місті розпочалося відкрите більшовицьке повстання, яке напочатку вдавалося стримати. Але вже [[17 січня]] [[1918]] р. збільшовизовані лінкори «Ростислав», «Три Святителі» та «Синоп» разом із крейсером «Алмаз» прибули з Севастополя в Одесу, та заявили українським кораблям свій ультиматум, після чого останні, перед націленими на них більшовицькими гарматами, змушені були спочатку заявити свій нейтралітет<ref>Тинченко Я. Военно-морское ведомство Украины 1917—1924.//«Старый Цейхгауз» № 29, с. 58.</ref>, а потім здатися. Через кілька днів, після жорстоких вуличних боїв між червоною гвардією та юнкерсько-гайдамацькими частинами Центральної Ради, Одеса остаточно опинилася під контролем більшовиків.
| |||