Георг Гервег: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 29:
==Біографія==
Народився в сім'ї шинкаря Людвіга Ернста Гервега та Розіни Катаріни Гервег. Виріс у епоху боротьби південно-німецького лібералізмуза конституцію. З 1828 року жив у родичів і відвідував гімназію у Балінгені, був шкільним товаришем Готліба Рау. З 1831 по 1835 відвідував семінарію у монастирі Маульбронн. З 1835 вивчав теологію і право у Тюбінгському університеті як стипендіат Тюбінгенської богословської семинарії. З 1836 року працював незалежним письменником у Штутгарті, з 1837 працював як у журналі Августа Левальда «Європа», так і у газеті Карла Груцкова «Телеграф для Німеччини». Служив у армії, але дезертирував, коли його образив офіцер. Через це йому довелось емігрувати у Швейцарію, де він жив у кантоні Таргау. Там він зайнявся працею в журналах.▼
=== 1817 — 1848: Доберезневий період ===
▲Народився в сім'ї шинкаря Людвіга Ернста Гервега та Розіни Катаріни Гервег. Виріс у епоху боротьби південно-німецького
Втеча привела його спочатку у Еммінсгофен, а потім до Цюриха, де він редагував журнал «Народний дім», а також здружився з членом студентського братства та поетом Августом Фолленом. Влітку 1841 р. вийшла перша частина «Віршів живої людини» (Gedichte eines Lebendigen 1841—1844), що представила собою полемічну відповідь «Листам померлих» Германа фон Пюклера-Мускау і миттєво зробила його
знаментим.
З осені 1841 по лютий 1842 здійснив подорож до Парижа, де зустрівся з Генріхом Гейне, який пізніше у своєму вірші «Проти тенденції» іронічно назве Гервега «залізним жайворонком». Після повернення до Цюриха поет стикається у публіцистичній боротьбі з цюриськими консерваторами. Через його уїдливі коментарі у «Аугзбурзькому всезагальному журналі» цюриський суд засудив Гервега виплатити грошовий штраф.
Він працював у редагованій Карлом Марксом «Рейнській газеті» та планував реструктурувати «Німецьких посильних зі Швейцарії» у орган боротьби проти політичного та соціального придушення у Німеччині. В цей час він також здружився з Людвігом Феєрбахом. У 1842 році Гервег подорожує до Німеччини для вербування співробітників його нового журналу і знайомиться у Кельні з Карлом Марксом, для газети якого він писав статті. Також його запрошують на аудієнцію до пруського короля Фрідріха Вільгельма IV, який після цієї зустрічі заборонив тижневик Гервега. У грудні Фрідріх Вільгельм IV висилає поета з Прусії після того, як він у листі до короля поскаржився на політичну ситуацію в Німеччині.
На зворотньому шляху до Швейцарії він знайомиться у Лейпцигу з анархістом Михайлом Бакуніним, який буде все більше впливати на Гервега у його пізніших працях. По поверненні до Швейцарії поет отримав право на проживання у кантоні Базель-Ланд. Він одружується з Еммою Зігмунд, донькою берлінського банкіра; підтримує зв'язок з Людвігом Бюхнером, Августом Бекером та Вільгельмом Вайтлінгом, теоретиком «Союзу справедливих». З 1848 по 1843 працює редактором у тижневику «Молоде покоління» і публікує «21 лист зі Швейцарії», збірку невиданих повідомлень для журналів.
1843 Гервег переїжджає до Парижа і ще раз зустрічається там з Карлом Марксом та Михайлом Бакуніним. Крім того, він знайомиться з Женні Маркс, Мозесом Гессом, Жорж Занд, Віктором Гюго, Ламартіном, Беранже, Карлом Фохтом та іншим відомими інтелктуалами його часу. У 1844 р. виходить друга частина «Віршів живої людини», де відсутня динаміка першого тому і окреслені республіканські тенденції автора.
Поразку революції 1848 г. Гервег сприйняв як крах усіх своїх сподівань та ідеалів, але продовжив у своїй власній творчості традиції демократичної літератури 40-х рр. У поезіях, статтях та фейлетонах викривав європейську реакцію. На прохання Ф.Лассаля у 1863 р. створив гімн для "Всезагального німецького робітничого руху", будучи під впливом «Пісні до британців» [[Шеллі Персі Біші|Шеллі]]. Також перекладав твори Ламартіна та [[Вільям Шекспір|Шекспіра]] на німецьку мову.
| |||