Івайло: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Мартин (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Мартин (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 25:
Івайло почав набирати популярність серед людей, після того, як він почав розповідати своїм односельцям про сни і бачення, які провіщали йому великі справи і скинення гніту над народом з боку болярства і навал загонів татар. Чутки щодо Івайло швидко поширилися і стали популярними серед простих людей, а біля Івайла почали збиратися сподвижники.
 
У [[1277 рік]]в незадоволеність царем вилилася в селянське повстання під керівництвом [[Івайло]]. Країну постійно розоряли грабежи монгольських загонів і в декількох битвах повсталим удалося розбити загони [[монгол]]ов, що додало керівникові повстання популярності у всіх шарах суспільства. За За короткий строк Івайло встиг зробити те, що ніяк не могли урядові війська. Послані царем для придушення [[заколот]]у війська або розбігаються до зустрічі з противником, або переходять на сторону Івайла. В кінці того ж року Костянтин особисто очолив армію, відбулася битва, в якій царські війська були розбиті і сам цар Костянтин загинув. У результаті практично вся країна окрім столиці (вдовою Костянтина , що контролювалася, — Марією Палеолог, [[регент]]шею малолітнього царя [[Михайло ІІ Асен|Михайла ІІ Асена]] опинилась в руках повстанців.
 
== Правління ==
Рядок 47:
Осіб Івайла присвячено декілька літературних творів. Видатний болгарський [[письменник]] [[Іван Вазов]] написав про «народного царя» історичну драму — «Івайло». Також Івайло став головним героєм однойменного [[роман]]а Стояна Загорчинова.
 
== Бібліографія ==
== Библиография ==
* Ангелов, Д., Гюзелев, В. и сътрудници (1982), „''История на България; T. III: Второ българско царство''“, Издателство на БАН, София 1982 г.
* Андреев, Йордан, Лалков, Милчо, „''Българските ханове и царе''“, Велико Търново 1996.