Сердюцька дивізія (1918): відмінності між версіями

 

[[Файл:Хорунжий 1-ого Лубенського полку імені Максима Залізняка.jpg|міні|праворуч|120пкс|Хорунжий 1-ого Лубенського полку імені Максима Залізняка, 1920 рік.]]

 

[[10 липня]] Корпус СС був розгорнутий у дві дивізії<ref>Д-р. Олесь Бабій, Володимир Зарицький, Дмитро Герчанівський і інж. Богдан Білинський при співпраці Романа Завадовича. Корпус Січових Стрільців. Воєнно-історичний нарис. Ювілейне видання 1917—1967. Ювілейний комітет для відзначення 50-річчя формації Січових Стрільців. Чікаґо, 1969., С. 342.</ref>. Внаслідок поповненнь та переміщеннь, сліди колишніх сердюцьких формуваннь загубилися остаточно. 3-й і 4-й Січові полки були одними з найкращих в усій українській армії [[1919]]&nbsp;р. Саме ці два полки описує в своїй повісті «Как закалялась сталь» [[Микола Островський]]. Своє існування обидва полки і артилерійські батареї закінчили на початку грудня 1919&nbsp;р. Вони були розпущені разом із частинами Січових Стрільців по особливому рішенню офіцерської ради Січового корпусу<ref name = Tynchenko>Я.Тинченко. Сердюки гетмана Скоропадского. Украина, 1918.//«Цейхгауз» №&nbsp;18/2002, C. 46</ref>.

 

В [[1920]]&nbsp;р. сердюки продовжували службу в українській армії. Лише офіцерів-сердюків в рядах армії залишалося біля 70 чоловік. Один з них, колишній військовий старшина 3-го Сердюцького полку [[Микола Янчевський]] навіть став генерал-хорунжим. Однак окремою частиною сердюки більше не відновлювалися<ref name = Tynchenko>Я.Тинченко. Сердюки гетмана Скоропадского. Украина, 1918.//«Цейхгауз» №&nbsp;18/2002, C. 46</ref>.