Олівець: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
№№3 (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
№№3 (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 20:
#4 2H 2Т
==Історія і вдосконалення олівців==
Починаючи з [[XIV століття]], [[художник]]и, здебільшого, використовували для малювання палички, виготовлені із суміші [[свинцю|свинець]] з [[цинк]]ом, які іноді називали "срібними олівцями". Для прикладу, подібним олівцем користувався великий [[художник]] [[Ботічеллі]].
Однак графітні олівці відомі з [[XVI століття]]. [[Англійські|Англія]] [[пастух]]и з місцевості [[Камберленд]] знайшли в землі темну [[масу|маса]], яку вони почали використовувати, щоб мітити овець. Через колір, схожий на колір свинцю, родовище прийняли за родовище цього мінералу. Але, визначивши непридатність нового матеріалу для виготовлення куль, почали виготовляти з нього тонкі загострені на кінці палички і використовували їх для малювання. Ці палички були м'якими, бруднили руки і підходили тільки для малювання, але не для письма.
У [[XVII столітті|XVII століття]] [[графіт]] продавали на вулицях. [[Художник]]и, щоб було зручніше та щоб паличка не була такою м'якою, затискали ці графітові "олівці" між шматочками дерева або гілочками, загортали їх у [[папір]] або обв'язували їх мотузкою.
Перший документ, в якому згадується дерев'яний олівець, датований [[1683]] роком. У [[Німеччині|Німеччина]] виробництво графітних олівців почалося в [[Нюрнберзі|Нюрнберг]]. Німці, змішуючи графіт із [[сіркою|сірка]] і [[клеєм|клей]], отримали стрижень не такої високої якості, але за нижчою ціною. Щоб приховати це, виробники олівців застосовували різні хитрощі. У дерев'яний корпус олівця з двох кінців вставляли шматочки чистого графіту, в середині ж знаходився низькоякісний штучний стрижень. Іноді серцевина олівця зовсім була порожньою. Так званий "Нюрнберзький товар" користувався відповідно низькою репутацією.
Сучасний же олівець винайшов талановитий французький вчений і винахідник Ніколя Жак Конте. Наприкінці XVIII століття англійський парламент увів найсуворішу заборону на вивіз дорогоцінного графіту з Камберленда. За порушення цієї заборони покарання було дуже суворим, аж до страти. Але, незважаючи на це, графіт продовжував потрапляти на територію континентальної Європи контрабандним шляхом, що призвело до різкого зростання його ціни. За завданням французького конвенту, Конте розробив рецептуру змішування графіту з глиною і виробництва з цих матеріалів високоякісних стрижнів. За допомогою обробки високими температурами була досягнута висока міцність, однак ще більш важливим був той факт, що зміна пропорції суміші давала можливість робити стрижні різної твердості, що й стало основою сучасної класифікації олівців за твердістю.
У сучасних грифелях використовуються полімери, які дозволяють досягти потрібного рівня міцності без втрати еластичності, даючи можливість виготовляти дуже тонкі грифелі для механічних олівців (до 0.3 мм) ..
Шестигранну форму корпуса олівця запропонував наприкінці XIX століття граф Лотар фон Фаберкастл, помітивши, що олівці круглого перетину часто скочуються з похилих поверхонь.
Майже 2/3 матеріалу, який складає простий олівець, іде у відходи при його заточування. Це наштовхнуло американця Алонсо Таунсенда Кроса на створення в 1869 році металевого олівця. Графітний стрижень розміщувався в металевій трубці та міг за необхідності висуватися на відповідну довжину.
Цей винахід вплинув на розвиток цілої групи товарів, що широко використовуються сьогодні. Найпростішою конструкцією є механічний олівець з грифелем 2 мм, де стрижень утримується металевими затисками (цанга) - цанговий олівець. Відкриваються цанги при натисканні кнопки на кінці олівця, що приводить до висування на довжину, регульовану користувачем олівця.
Сучасні механічні олівці більш досконалі. При кожному натисканні кнопки відбувається автоматична подача невеликої ділянки грифеля. Такі олівці не потрібно заточувати, вони забезпечені вбудованою (як правило, під кнопкою подачі грифеля) гумкою і мають різну фіксовану товщину лінії (0.3мм, 0.5мм, 0.7мм, 0.9мм, 1мм).
== Дивіться також ==
| |||