Хмільницький палац: відмінності між версіями

Статний красень, російський дворянин [[Костянтин Ксідо]] прибув в кінці 19 століття в чині офіцера у [[Хмільник]] на службу в батальйон Казанського піхотного полку, який придушував [[Кармалюк Устим Якимович|Кармелюкові]] постання подільських селян. Поміж військових справ Ксідо не оминав світських балів, на яких запаморочив не одну юну голову у модному капелюшку. Нічого не бракувало видному кавалеру, крім одного - він не був із заможних. І так Ксідо, можливо, й залишився б на військовому жалуванні, якби не "продав" свою красу. Відкинувши популярність серед перших красунь, Ксідо, за порадою [[Бунін]]а, який служив у цьому ж полку по сусідству в Летичеві, зробив пропозицію немолодій графині Лєвашовій. Місцевий краєзнавець [[Микола Іващук]] описує її як "страшно негарну", а на додачу Катерина Лєвашова була глухоніма. Цю прогалину графиня заповнила щедрим посагом - 28 навколишніх сіл, не рахуючи власності в самому Хмільнику. За капітал й графський титул офіцер відплатив непохитністю шлюбу, а на отримані гроші збудував родинний замок Ксідо в 1911 році.<ref>[http://20minut.ua/news/32533 Замок Ксідо може стати першим прецедентом на Вінниччині // 20 хвилин]</ref>

 

З боку річки замок обкладений кам'яною плиткою, щоб нагадував фортецю, а з іншого зроблений під стиль панського маєтку з білими колонами й балконами. Який був кінцевий задум - невідомо. Ксідо не особливо переймався будівництвом, бо хмільницька резиденція більше була дачею. Граф жив переважно в Петербурзі, а після революції емігрував на захід. У 1943 році граф Ксідо знову з'явився в Хмільнику. Нібито з Чехії, куди одразу повернувся, лише поблукав своїм замком і зустрівся зі своїм колишнім лакеєм. Ксідо тоді вже було під 70.