Ташань: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Aibot (обговорення | внесок) м телефонний код, Replaced: телефонний код = 44 → телефонний код = 45, за допомогою AWB |
Немає опису редагування |
||
Рядок 36:
* [http://www.tashanpark.com Ташанський парк (с. Ташань)]
== Назва ==
Перша згадка про село Ташань датована 1149 роком в Іпатієвському літописі «Как Юрий Долгорукий узял Переяслав». Але розкопки Добраничівської стоянки, яким більше 10000 років, говорять про те, що село було засноване на багато раніше. Село розташоване на правому березі річки Супій. Дослідник нашої місцевості Максимович М.А. пише: «В межах Переяславського повіту лежить волосне село Ташань (або Китай-городище) з населенням півтори тисячі душ. Нинішнє містечко Ташань ще в минулому ХVІІІ столітті називалось Городищем. Без сумніву, це одне із древніх українських міст».▼
Назва городища – Ташань має декілька версій. Слово «таш» - тюрського походження, що означає камінь. Можливо коли у 1239 році монголо-татари завойовували нашу місцевість, то їм тяжко було оволодіти цим опорним пунктом Київської Русі, то вони і дали назву, Ташань – кріпке як камінь.
Друга версія – у річку Супій проти Ташані з лівого боку впадала притока, яка називалася Ташанкою, то по її назві назвали і село.
== Історія ==
▲Перша згадка про село Ташань датована 1149 роком в Іпатієвському літописі «Как Юрий Долгорукий узял Переяслав». Але розкопки Добраничівської стоянки, яким більше 10000 років, говорять про те, що село було засноване на багато раніше. Село розташоване на правому березі річки Супій. Дослідник нашої місцевості Максимович М.А. пише: «В межах Переяславського повіту лежить волосне село Ташань (або Китай-городище) з населенням півтори тисячі душ. Нинішнє містечко Ташань ще в минулому ХVІІІ столітті називалось Городищем. Без сумніву, це одне із древніх українських міст».
У «Відомостях про місцевість Переяславського полку», складених у 1730 році читаємо: «Село Ташань, за свідченнями старожилів, як вони пам’ятають, раніше було вільне військове, а потім ним володіли – колишні полковники переяславські Лисенко, Іван Момот, Іван Мирович, Стефан Томара, Павло Доброницький. Нині селом володіє генеральша Кантакузинова».
| |||