|
'''Пряшівська єпархія''' — [[єпархія]] на Західному [[Закарпаття|Закарпатті]], тепер у східній частині [[Словаччина|Словаччини]] з осідком у [[Пряшів|Пряшеві]].
Була створена [[1816]] р. цісарем [[Франц ІІ (імператор Священної Римської імперії)|Францом І]], угорським королем; [[1818]] р. підтверджена папою [[Пій VII|Пієм VII]]: виділенням з [[Мукачівська греко-католицька єпархія|Мукачівської єпархії]] 194 парохій з близько 150 000 вірних, які від [[1787]] р. утворили т. зв. Кошицький Римо-Католицький Вікаріат (з осідком у Кошицях, з [[1792]] — у Пряшеві).
'''''Пряшівськими єпархами''''' були:
* єпископ [[Таркович Григорій|Григорій Таркович]] (1818-18411818—1841),
* єпископ Йосиф Гаганець (1842-18751842—1875),
* єпископ [[Товт Николай|Миколай Товт]] (1876-18821876—1882),
* єпископ Йоан Валій (1882-19111882—1911),
* єпископ Стефан Новак (1913-19181913—1918),
…
...
* єпископ [[Ґойдич Павло Петро|Павло Ґойдич]] (1940-19601940—1960),
…
...
* єпископ Йоан Гірка (1990-20021990—2002).
'''''Пряшівськими апостольськими адміністраторами''''' були:
* єпископ Діонісій Ньяраді (1922-19261922—1926),
* єпископ [[Ґойдич Павло Петро|Павло Ґойдич]] (1926-19401926—1940),
* єпископ Йоан Гірка (1969-19891969—1989).
'''''Пряшівськими вікарними архієреями''''' були:
* єпископ Василій Гопко (1946-19761946—1976),
* єпископ Мілан Хаутур (1992-19971992—1997).
Єпископи Павло Ґойдич та Василій Гопко '''''беатифіковані''''' — проголошні Папою блаженними священномучениками (у 2001 та 2003 роках відповідно).
З 11 грудня 2002 року єпархію очолює '''єпископ Йоан Баб'як'''
1880 р. відкрито єпархіальну семінарію, 1895 р. дяківсько-учительську семінарію, 1936 р. греко-католицьку гімназію у Пряшеві; єпископ Ґойдич спровадив чернечі чини і згромадження ([[Редемптористb|Редемптористів]], [[Василіян]]и та сестер Служебниць; сс. Василіянки діяли в єпархії від 1922 p.). У 1920-их pp. у наслідок релігійної боротьби невелике число греко-католиків перейшло на православіє (1930 р. — 6 парохій з 7 000 вірних).
Через воєнні події та зміни державних кордонів 1939 р. у межах тодішньої Словацької Республіки опинилося близько 80 парохій Мукачівської єпархії, що їх [[Ватикан]] зформував в окрему Апостольську адміністрацію та підпорядкував юрисдикції Пряшівського єпископа. Знову після 1945 p., по відновленні [[Чехословаччина|Чехо-Словаччини]], греко-католики з Чехії і Моравії були підпорядковані Пряшівському єпископу. Т. ч. 1948 р. під юрисдикцією пряішвського єпископ перебували: Пряшівська єпархія (143 700 вірних), Мукачівська адміністратура (80 600) та адміністратура Чехії і Моравії, очолена празьким парохом (68400; Празька і Брненська парохії та 15 — 18 місійних станиць), разом 292 600 (дані за «Шематизмом Пряшівської єпархії» на 1948).
28.4.1950 на т. зв. Пряшівському синоді, під тиском комуністичної влади, Греко-Католицька Церква в Чехо-Словаччині була примусово скасована, монастирі ліквідовані, обидва єпископ ув'язнені, духовенство здебільшого вивезене до концентраційних таборів, а вірних оголошено православними. Тоді московський патріарх на території Чехо-Словаччини заснував 4 православні єпархії: Празьку архієпархію, Брненсько-Оломоуцську, Михайлівецьку (з парохом кол. Мукачівської адміністратури) та Пряшівську (з іст. її кордонах); з 23.11.1951 вони творять т. зв. Автокефальну Православну Церкву ЧССР ([[ЧСПЦ]]), що її очолив росіянин Елевферій Воронцов, призначений московським патріархом; а потім — митрополит [[Доротей Филип]] (з 1964 по 1999 рр.), уродженець Закарпаття.
Під час чехо-словацької лібералізації 13.6.1968 уряд дозволив на відновлення Греко-Католицької Церкви у ЧССР. Тоді впродовж року з 246 православних парохій на Пряшівщині до неї повернулося 204 парохії та 69 священників. Єпископ Гонко, якому єпископ Ґойдич (помер 1960 р. у в'язниці) передав керівництво П. е., повернувся до Пряшева, однак група словацьких греко-католицьких священників, що згуртувалася у т. зв. Дійовому Комітеті Греко-Католицької Церкви (Akčný výbor), з осідком у Кошицях (його очолив свящ. І. Мурин), усунула єпископ Гопка від адміністрування єпархією і виклопотала в Римі словацького «ординарія» в особі одного з своїх чл. — о. І. Гірки, який перебрав управління П. е. 2.4.1969. Згадана група далі повела сильну кампанію за словакізацію Греко-Католицької Церкви й обряду, висунувши гасло: «Всі греко-католики словаки». В наслідок цього багато греко-католиків і навіть деякі словацькі села повернулися до Православної Церкви, де зберігають церковно-словянську мову й східний обряд. Теперішня чехо-словацька влада відкладає призначення гр.-кат. єп., не дозволяє відкрити єпархіальну семінарію і не повертає гр.-кат. єпархілльних установ.
== Література ==
* ''Духнович А.'' История Пряшевской Єпархии, рос. переклад Кустодіева, перевидана у творах О.Духновича, т. 2. - — [[Пряшів]], 1967
* ''Пекар А.'' Нариси Історії церкви Закарпаття. - — Рим, 1967
* ''Hopko V.'' Greko-Katoličeskaja Cerkov 1846-19461846—1946. - — Пряшів, 1946
* ''Pekar A.'' Historic Background of the Eparchy of Prjashev. - — Пітсбурґ, 1968
* ''Kubinyi J.'' The History of Prjašiv Eparchy. - — Рим, 1970
* The Tragedy of Gr. Cath. Church in Czechoslovakia. - — Нью-Йорк, 1971
===Література===
* {{ЕУ}}
| 