Вікіпедія

Водська мова: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Luckas-bot (обговорення | внесок)
Боти
292 403 редагування
м робот додав: cs:Votština
мНемає опису редагування
Рядок 1:
'''Водська мова''' (''Vad'd'a tšeeli'', («ваддя чеелі»). Мова— мова фінно-угорського народу '''[[водь''']], або '''ваддялайсет'''. Належить до балтійсько-фінської групи фінно-угорських мов. За даними лінгвістів (П. Арісте) — -найближчим найближчийродичем родичє естонській[[естонська мовімова]], що дало підставу деяким науковцям уважати В.м.водську мову її діалектом. Мова перебуває на грані вимирання, її носіями залишаються близько 50 осіб.
 
== Територія поширення ==
 
В.м.Водська мова поширена як мова побутового спілкування серед старшого покоління сіл [[Кінгісеппський район|Кінгісеппського району]] [[Ленінградська область|Ленінградської області]] Російської Федерації, які є, власне, північно-східним уламком території Країни Воді, Ваддяма. 1200 року водська земля поширювалася до р. Нарва (Narva) - — на заході (межувала з Естонією), до р. Інгер - — на сході (межувала з Іжорією) та від південної частини Фінської затоки до міста Овдова (Oudova, Гдов) - — па півдні (межувала із Сетомаа). 1848 було 37 водських сіл, 1942 - 23. У ХІХ ст. - 5 148 осіб (1848). Нині кількість мовців визначають у межах 50-60 осіб. Під час останнього перепису населення РФ (2002 рік) водянами назвали себе 73 особи, з них 56 живуть у містах, 17 — у сільській місцевости. Усі дво- і тримовні (знають російську, іжорську). Остання "ваддя", яка не знала російської, жила у Другу світову війну - і тоді жінці було 92 роки.
 
У 1848 році було 37 водських сіл, 1942 — 23. У ХІХ ст. — 5 148 осіб (1848). Нині кількість мовців визначають у межах 50-60 осіб. Під час останнього перепису населення РФ (2002 рік) водянами назвали себе 73 особи, з них 56 живуть у містах, 17 — у сільській місцевости. Усі дво- і тримовні (знають російську, іжорську). Остання «ваддя», яка не знала російської, жила у Другу світову війну — і тоді жінці було 92 роки.
== Діалекти == ▼
 
▲== Діалекти ==
Традиційно виділяють 4 діалекти: західно-водський, східно-водський (носії винищені артилерійським вогнем під час військових конфліктів Сталіна та Гітлера 1942-43 - останній мовець помер 1960 у с. Ічіпяйвя). Окремо виділяють діалект с. Куровіци (нині активно заселяють "дачниками") та мертвий кревінський діалект (був поширений серед водської діаспори в Латвії до сер. ХІХ ст). Мова сучасних носіїв В.м. перебуває під активним впливом іжорської мови, так що в окремих селах існують двомовні іжорсько-водські родини, причому іжорська мова у цій мікрогрупі має вищий статус. Щоправда, добре зберігається й корінна водська лексика.▼
 
▲Традиційно виділяють 4 діалекти: західно-водський, східно-водський (носії винищені артилерійським вогнем під час військових конфліктів Сталіна та Гітлера 1942-43 - — останній мовець помер 1960 у с. Ічіпяйвя). Окремо виділяють діалект с. Куровіци (нині активно заселяють "«дачниками"») та мертвий кревінський діалект (був поширений серед водської діаспори в Латвії до сер. ХІХ ст). Мова сучасних носіїв В.м. перебуває під активним впливом іжорської мови, так що в окремих селах існують двомовні іжорсько-водські родини, причому іжорська мова у цій мікрогрупі має вищий статус. Щоправда, добре зберігається й корінна водська лексика.
== Специфічні риси == ▼
 
▲== Специфічні риси ==
Для В.м. характерні перехід k > tš перед голосними переднього ряду (tšülä «село»), перехід o > õ (õrava «білка»), перехід st > ss (mussa «чорний»), розвинене чергування ступенів приголосних. Особливість морфології - старе закінчення родового відмінка *-n відпало. У дієслівному відмінюванні є різні способи утворення імперфекта, у теперішньому часі вживають закінчення 3-ї особи однини -b, можливе утворення аналітичних форм майбутнього часу. Синтаксис не відрізняється від інших балтійсько-фінських мов. У лексиці багато слів, спільних з естонською, іжорською мовою.▼
 
▲Для В.м.водської мови характерні перехід ''k > tš'' перед голосними переднього ряду (tšülä — «село»), перехід ''o > õ'' (õrava — «білка»), перехід ''st > ss'' (mussa — «чорний»), розвинене чергування ступенів приголосних. Особливість морфології - — старе закінчення родового відмінка *-n відпало. У дієслівному відмінюванні є різні способи утворення імперфекта, у теперішньому часі вживають закінчення 3-ї особи однини -b, можливе утворення аналітичних форм майбутнього часу. Синтаксис не відрізняється від інших балтійсько-фінських мов. У лексиці багато слів, спільних з естонською, іжорською мовою.
== Водське мовознавство == ▼
 
▲== Водське мовознавство ==
В.м. досліджували Ф. Треффурт (F.L.Treffurt), Фьодор Туманський, Аугуст Алквіст, Пауль Арісте, Лаурі Кеттунен, Л. Пості, E. Адлер, Й. Мягісте. 1924 Дмітрій Цветков (Dmitry Tsvetkov), водський студент у Тартуському ун-ті, уклав 55 сторінок Водської граматики на основі кирилиці - [[Эсимейн' ваддя чээлэ грамаатикк]]. Але цю працю ніколи не було опубліковано, а сам автор трагічно загинув. Академік Арісте почав записувати зразки водської мови 1923. Їх публікації розпочато 1935. Водські тексти паралельно записував Лаурі Кеттунен (L. Kettunen). Побачили світ кілька водських словників. 1956 науковці Тартуського ун-ту організували найбільшу експедицію до живих водських поселень і сформували багату колекцію етнографічного та лінгвістичного матеріалу. Хоча ще протягом 1930-х років Інститут мови та літератури, Естонська академія наук створили величезну картотеку для Водсько-естонсько-російського словника (20 400 карток). В Україні питанням В.м. цікавився член-кореспондент НАН України [[Ткаченко Орест Борисович|Орест Ткаченко]], частково - [[Тищенко Костянтин Миколайович|Костянтин Тищенко]].▼
 
▲В.м. досліджували Ф. Треффурт (F.L.Treffurt), Фьодор Туманський, Аугуст Алквіст, Пауль Арісте, Лаурі Кеттунен, Л. Пості, E. Адлер, Й. Мягісте. 1924 Дмітрій Цветков (Dmitry Tsvetkov), водський студент у Тартуському ун-ті, уклав 55 сторінок Водської граматики на основі кирилиці - — [[Эсимейн' ваддя чээлэ грамаатикк]]. Але цю працю ніколи не було опубліковано, а сам автор трагічно загинув. Академік Арісте почав записувати зразки водської мови 1923. Їх публікації розпочато 1935. Водські тексти паралельно записував Лаурі Кеттунен (L. Kettunen). Побачили світ кілька водських словників. 1956 науковці Тартуського ун-ту організували найбільшу експедицію до живих водських поселень і сформували багату колекцію етнографічного та лінгвістичного матеріалу. Хоча ще протягом 1930-х років Інститут мови та літератури, Естонська академія наук створили величезну картотеку для Водсько-естонсько-російського словника (20 400 карток). В Україні питанням В.м. цікавився член-кореспондент НАН України [[Ткаченко Орест Борисович|Орест Ткаченко]], частково - — [[Тищенко Костянтин Миколайович|Костянтин Тищенко]].
== Література == ▼
 
▲== Література ==
Багата усна література. Єдиний досвід написання водською мовою віршів має Дмітрій Цвєтков, який жив у ХХ ст. У ХХІ ст. спроби запровадити водську писемність робить петербурзький науковець Муслім Мехметов. Зокрема, 2005 видано першу газету водською мовою "Маавячі".▼
 
▲Багата усна література. Єдиний досвід написання водською мовою віршів має Дмітрій Цвєтков, який жив у ХХ ст. У ХХІ ст. спроби запровадити водську писемність робить петербурзький науковець Муслім Мехметов. Зокрема, 2005 видано першу газету водською мовою "«Маавячі"».
== Джерела == ▼
 
▲== Джерела ==
 
* Ariste P. Vadja keele grammatika. Tartu, 1948.
Рядок 38 ⟶ 40:
* Posti L. Vatjan kielen Kukkosin murteen sanakirja. Helsinki, 1980.
* Vadja keele sõnaraamat. Tallinn, 1990—.
* Агранат Т. Западный диалект водского языка. —— М.; Гронинген, 2007 (В печати).
* Видеман Ф. И. О происхождении и языке вымерших ныне кревинов. —— СПб., 1872.
* Ленсу Я. Я. Материалы по говорам води // Западно-финский сборник. —— Л., 1930.
* Ahlqvist A. Wotisk grammatik jemte språkprof och ordförteckning. —— Helsinki, 1856.
* Laakso, Johanna: Vatjan käänteissanasto. Kotimaisten kielten tutkimuskeskuksen julkaisuja 49. [[Helsinki]]: Suomalais-ugrilainen seura, 1989.
* Lauerma, Petri: Vatjan vokaalisointu. [[Helsinki]]: Suomalais-ugrilainen seura, 1993. ISBN 9519403574.
Рядок 48 ⟶ 50:
* Viitso, Tiit-Rein: Vadja keele Luutsa-Liivtšülä murraku fonoloogia. Emakeele Seltsi aastaraamat VII. [[Tallinn]], 1961.
 
== Посилання ==
 
Перша в історії газета "«безписемною"» водською мовою http://ugraina.org/news/2005/07/14/372.html
У РФ офіційно зареєстровано перше товариство народу водь http://ugraina.org/news/2005/04/26/350.html
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Водська_мова