Трибун: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Вилучено інші значення - Вікіпедія не словник |
Немає опису редагування |
||
Рядок 3:
У [[Стародавній Рим|Стародавньому Римі]] — назва різних державних і громадських службових осіб. '''Військові трибуни''': у давньоримській армії — командні посади. '''Народні трибуни''' — найвищі виборні службові особи з [[плебеї]]в, що обиралися на плебейських зборах.
'''Військовий трибун''' ({{lang-la|tribunus militum}}) — командна посада в римському легіоні. У епоху Республіки в кожному римському легіоні було декілька (зазвичай шість) трибунів, які повинні були командувати легіоном по черзі. Як правило, військові трибуни походили із знатних сімей. Проте, оскільки вони часто не мали достатнього досвіду, а розпорошення командних функцій істотно утрудняло керівництво легіоном, вже в епоху, безпосередньо передуючу громадянським війнам (зокрема, під час війни в Африці проти царя Югурти), полководці передовіряли керівництво легіоном легатам, як правило, досвідченим воєнноначальникам, своїм друзям або родичам. Трибунам при цьому залишалися допоміжні і дорадчі функції, а також командування окремими виділеними підрозділами в одну або декілька когорт. В епоху Імперії в кожному легіоні був один військовий трибун з числа сенаторів (другою за старшинством в легіоні після легата) і п'ять — із стану [[
'''Народний трибун''' — ({{lang-la|tribunus plebis}}) посадовець, згідно римської традиції з 494 р. що до н. е. щорічно обиралося з [[Плебей|плебеїв]] на зборах по трібам. Посада народних трибунів була введена для захисту прав плебеїв від свавілля патриціанських магістратів. В період пізньої республіки щорічно вибирали 10 трибунів.
Якийсь час в IV столітті вибиралися так звані трибуни з консульською владою, які заміняли консулів (їх могло бути не два, як консулів одночасно, а більш, наприклад, чотири), що з'явилося поступкою патриціату плебейству. Надалі, коли плебеї дістали доступ до всіх [[магістрат|магістратів]], необхідність в таких трибунах відпала.
Рядок 13:
Особа народного трибуна вважалася недоторканною. Народні трибуни були зобов'язані постійно тримати двері будинку відкритими для громадян, що потребують захисту, і не могли покидати Рим більш ніж на добу. Їх влада була обмежена міською межею Риму. Вищий підйом римської демократії пов'язаний з діяльністю народних трибунів [[Тіберій|Тіберія]] і [[Гай Гракх|Гая Гракхів]]. Зі встановленням імперії інститут народних трибунів втратив самостійне значення, але продовжував існувати у формі «трибунської влади» імператора.
[[Цезар|Гай Юлій Цезар]] став першим довічним трибуном, що забезпечувало йому особисту недоторканність. Октавіан Август, Тіберій і подальші [[
Народний трибунат проіснував до III століття.
| |||