Ювілейний рік: відмінності між версіями

'''Ювілейний рік''' почали св'яткувати у середньовічному християнстві. Один раз на 50 років проголошувався особливий Святий рік, протягом якого допускалась можливісь особливого відпусту гріхів. Пізніше цей період зменшувався і досяг 25 років за папи [[Павло II|Павла II]]. <br />Ця традиція бере свій початок у [[Левит (книга)|Третій книзі Мойсеєві:Левит]] (25:10) "І освятите рік п'ятдесятиріччя, і оголосите волю в Краю для всіх мешканців його - ювілей він буде для вас:і вернеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї вернеться". Старогебрейське слово ''yo-bale'' співзвучне із словом що позначало звук [[шофар]]а і до нас дійшло, можливо трансформувавшись, із ''Jobeljahr'' (ювіляр), що означало звук шофара який оголошував цей особливий рік.

В католицькі церкві Ювілейний рік відзначають з 22 лютого 1300 року. Його започаткував своєю [[булла|буллою]]'' Antiquorum habet fida relatio'' папа [[Боніфацій VIII]] - що би мало бути джерелом додаткових надходжень до папської каси. Спочатку Ювілейний рік мав повторюватися раз у 100 років. Але цей рік був настільки успішним, що папа [[Климент V]] у 1343 приписав його раз на 50 років, а [[Урбан VI]] у 1389 зменшив цей період до 33 років. Потім ювілейні роки святкувалися 1400, 1423 та 1450, поки папа [[Павло II]] не встановив святкування 1 раз на 25 років (починаючи з 1475). Одночасно було визначено головні уеркви Риму та в провінціях яким дозволено повний відпуст гріхів.

[[pt:Jubileu (Cristãocatolicismo)]]