Північноамериканська плита: відмінності між версіями

[[ЗображенняФайл:North American Plate map-fr.png|thumbnail|right|375x375px|Розташування Північноамериканської плити]]

'''Північноамериканська плита''' - [[тектонічна плита]] є підмурівком більшої частини [[Північна Америка|Північної Америки]], має протягнення у напрямку на схід до [[Серединно-Атлантичний хребет|Серединно-Атлантичного хребта]] і на захід до [[хребет Черського|хребта Черського]] у Східному [[Сибір]]у. Плита має ділянки як континентального, так і океанічного типу. Має площу 1,36559 [[стерадіан]]. У її склад, як правило, включають й [[Охотська плита|Охотську плиту]].

Південний край утворює [[трансформаційний розлом]] з [[Плита Кокос|плитою Кокос]] на заході і [[Карибська плита|Карибською плитою]] на сході, який представлений [[жолоб Кайман |жолобом Кайман]] у [[Карибське море|Карибському морі]] й [[Мотагуа (розлом)|розломом Мотагуа]] у [[Гватемала|Гватемалі]]. Далі південний край межує з [[Південноамериканська плита|Південноамериканською плитою]] і прямує до Серединно-Атлантичного хребта.

Західний край обмежено [[Розлом Королеви Шарлоти|Розломом Королеви Шарлоти]] — прямуючого від узбережжя Аляски, далі [[Каскадна зона субдукції|Каскадною зоною субдукції]], [[Сан-Андреас (розлом)|розломом Сан-Андреас]] прямуючого через [[Каліфорнія|Каліфорнію]], [[Східнотихоокеанська височина|Східнотихоокеанською височиною]] в [[Каліфорнійська затока|Каліфорнійський затоці]] й [[Серединноамериканський жолоб|Серединноамериканським жолобом]]

Межа уздовж [[Каліфорнійська затока |Каліфорнійської затоки]] ще чітко не визначенана і дослідження тривають. Затока лежить на північному кінці Східнотихоокеанської височини. На заході височини - Тихоокеанська плита. На сході - Північноамериканська плита. Загально прийнято, що частина Північноамериканської плити була розбита і пересунута на північ, оскільки Східнотихоокеанська височина має розширення на північ, створюючи Каліфорнійську затоку. Блок, який відколовся, відомий геологічно, як [[Салініанський блок]].

Кілька "[[гаряча точка (геологія)|гарячих точок]]", як вважають, є під Північноамериканською плитою. Найбільш відомими є [[Єллоустонський кальдера|Єллоустон]], [[Ратон (гаряча точка)|Ратон]], [[Анахім (гаряча точка)|Анахім]]. Вони виникли над гарячими мантійними потоками — [[плюм]]ами <ref name="GH">[http://pubs.usgs.gov/publications/text/hotspots.html "Hotspots": Mantle thermal plumes]</ref>. ''Гарячі точки'' Єллоустон й Анахім, як вважають, вперше виникли за часів [[міоцен]]у і до цього часу є геологічно активними, створюючи землетруси і виверження вулканів.

== Рух плити ==

Головним чином, Північноамериканська плита рухається грубо в південно-західному напрямі в іншій бік від [[Серединно-Атлантичний хребет|Серединно-Атлантичного хребта]]. Рух плити не може керуватися субдукцією, оскільки ніяка частина Північноамериканської плиті не пірнає, тому інші механізми продовжують досліджіватися. Одне з недавніх досліджень свідчить, що конвективний потік мантії рухає плиту.<ref>[http://www.nature.com/nature/journal/v446/n7134/full/nature05675.html Seismic evidence for convection-driven motion of the North American plate, David W. Eaton & Andrew Frederiksen, ''Nature'', March 22, 2007],

* [http://element.ess.ucla.edu/publications/2003_PB2002/2001GC000252.pdf Peter Bird, ''An updated digital model of plate boundaries'', Geochemistry Geophysics Geosystems, 2003]

* [http://hypertextbook.com/facts/ZhenHuang.shtml The Physics factbook - Vitesse des plaques tectoniques]

[[no:Den nordamerikanske platekontinentalplate]]